Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 22 травня 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Козацька еліта Гетьманщини

Переглядів: 152044
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. І.Ф. КУРАСА
Кривошея В.В.
КОЗАЦЬКА ЕЛIТА ГЕТЬМАНЩИНИ
Київ 2008

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Розділ 1. Джерела, історіографія та методологія
дослідження персонального складу
козацької старшини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.1. Джерельна база . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.2. Історіографія проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
1.3. Методологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Розділ 2. Козацька старшина армії Богдана Хмельницького
(1648–1657 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
2.1. Гетьман Богдан Хмельницький
і його оточення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
2.2. Персональний склад старшинського
корпусу корінних козацьких полків . . . . . . . . . 76
2.3. Формування старшини полків західної
і північнозахідної групи полків . . . . . . . . . . . . 94
2.4. Старшина полків січової орієнтації
і впливу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
2.5. Склад старшини північносхідної групи
полків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
Розділ 3. Українська козацька старшина
в умовах початкового етапу громадянської
війни (1658–1663 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
3.1. Гетьман Іван Виговський, його соратники
і противники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
3.2. Старшина гетьманату
Юрію Хмельницькому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
Розділ 4. Козацька старшина в умовах розколу
Гетьманщини (1663–1676 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . 175
4.1. Старшина гетьманату Павла Тетері . . . . . . . . 175
4.2. Лівобережна старшина під регіментом
гетьмана Івана Брюховецького . . . . . . . . . . . . 181
4.3. Петро Дорошенко і доля козацької старшини
Правобережжя (1665 р. — кінець ХVII ст.) . . 194
34.4. Гетьман Дем’ян Ігнатович
і козацькостаршинські родини . . . . . . . . . . . . 213
Розділ 5. Козацька старшина в умовах суспільно
політичної
стабілізації Гетьманщини (1676–1708 рр.) . . . . . . 222
5.1. Старшина гетьманату Івана Самойловича . . . 222
5.2. Мазепа і мазепинці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241
Розділ 6. Козацько
старшинські роди в умовах ліквідації
козацької держави (1708–1782 рр.) . . . . . . . . . . . . 275
6.1. Гетьман Іван Скоропадський
і його оточення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275
6.2. Старшина в умовах посилення імперського
тиску в 20ті рр. ХVІІІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . 291
6.3. Козацька старшина і гетьманування
Данила Апостола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299
6.4. Українські владні козацькостаршинські
родини в 1734–1764 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312
6.5. Старшина в умовах ліквідації
полковосотенного устрою . . . . . . . . . . . . . . . . 328
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 345
Список використаних джерел та літератури . . . . . . . . . . . . . 353
4ВСТУП
Попередні покоління, які заклали основу сьогодення, чиє жит
тя і діяльність становлять суть Історії — є фундаментом кожного
роду, спільним корінням народу. Першим істориком, який підняв
українську науку про родоводи до рівня світових генеалогічних
зразків, був О.Лазаревський. Його послідовниками — В.Модза
левським, Г.Милорадовичем, В.Антоновичем та іншими — про
довжувався процес накопичення генеалогічних знань, але ця ро
бота була перервана подіями 1917–1920 років та встановленням
диктатури. Утвердження «диктатури пролетаріату» диктувало
необхідність розриву зі «старим світом». Родоводи ж були одним
з тих могутніх канатів, які поєднували день вчорашній з днем сьо
годнішнім. Тогочасним політикам не було потреби в генеалогії:
вона та її дані були для них «ідеологічно ворожими». Тому в ра
дянський час з’являлися лише поодинокі розвідки стосовно ро
доводів. У суспільній свідомості підтримувалися лише свідчення
про трудові династії, та й про останні нам не відомо жодного сер
йозного дослідження.
Історики української діаспори, не маючи достатньої кількості
джерел, продовжували генеалогічні традиції на сторінках «Укра
їнського історика», а у 1963 році утворили Українське генеалогіч
не і геральдичне товариство.
Загалом особистостям, як об’єкту української історії, взагалі
не поталанило. Починаючи від 1708 р. (анафема Мазепі) прізвища
багатьох із них було заборонено згадувати. Друга чверть ХХ століт
тя разом з фізичним знищенням людей знищила людину в історії.
Склалася ціла історична школа, що добре знала обмежений набір
імен, яких дозволялося згадувати у науковій продукції. Декому
із «фахівців» і донині вдається видавати «наукові дослідження»,
у яких днем з вогнем не знайдеш дійових осіб. Активний пошук
генетичного коріння народу став нагальним завданням історич
ної науки лише в умовах незалежної України.
Серед пріоритетних проблем української історії завжди були
дослідження елітарних верств суспільства. У становому суспільст
ві еліта — це представники різних суспільних верств, які завдяки
багатству, здібностям, знанням мають економічну та політичну
владу над соціальними інститутами і окремими людьми. Це понят
тя політикоекономічне. Еліта нації — поняття політикодухов
не. Елітою нації є представники різних суспільних верств, які
5
Козацька еліта Гетьманщиниекономічно, політично і духовно забезпечують інтереси функціо
нування нації. Серед них в українській історії визначне місце зай
мали шляхта і козацтво.
У різні історичні епохи першочергову роль відіграють різні
типи еліт. Під час війни — це військова еліта, в умовах НТП —
наукова, в несвітських державних утвореннях — церковна і т. д.
У ХVII–ХVIII ст. в умовах мілітарної держави і оточення в ук
раїнській еліті першочергове значення мала козацька старшина,
і тому, лише розв’язавши всі проблеми, пов’язані з персональним
складом української козацької старшини, спеціальні історичні
дисципліни зможуть виразно вплинути на якість, зміст і спряму
вання розробок з історії Гетьманщини.
На сучасному етапі визріла необхідність проаналізувати на
дбання попередніх історіографічних періодів розвитку персональ
ного складу старшини, а це вимагає спеціального дослідження,
яке б дало глибокий аналіз досягнень, намітило б пріоритетні проб
леми і напрями досліджень.
Об’єктом дослідження є генеральна, полкова та сотенна старши
на козацьких полків Гетьманщини. З комплексу проблем історії
української козацької старшини нами виділено її персональний
склад.
 
Наші Друзі: Новини Львова