Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 09 квітня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вийду в ніч. Під соснами пройду,

Переглядів: 2229
Додано: 29.05.2013 Додав: rolland  текстів: 71
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
<
1
>
Вийду в ніч. Під соснами пройду,
промину завмерлу автостраду
і на тишу раптом набреду –
вклякни й згадуй.
Глухо в сні колотиться ставок,
ошалілі тріпаються сови,
і німує безголосий мрок,
і лютує розпач безголовий.
Ртуть. І ртуть. І тільки ртуть. І ртуть
совається, як вагітна жінка.
Стовбурами спогади ростуть,
і за ними ні герця не видко.
Стовбурами спогади ростуть,
бовваніє поніч ожередом,
відчайдушна самота і суть
відчайдушна – обернутись твердю.
Схарапудженим дивись більмом
понад крони, хмари, понад небо,
ти, перевантажений гріхом,
ніби ніж, в своїх застряглих ребрах,
світишся по окраю води
ледве-ледь – по мерехтові втоми.
Власного – на окраї – знайди,
втраченого – в мерехті. Незлому
висповідайсь, давши на позір
злигоднями збирану непотріб.
Як німує трудно водовир!
Окраї - олив’яні і гострі!
Мертвий мій органе, лісу мій,
вилляте і вигускле стозвуччя,
чуєш, не безумій, ставе мій,
безуме, завжди: росте, як круча,
ніч. Ти нею весь опоночів.
Жально сяють божевільні зорі.
І летить орда смертельно-хорих
виплесків пекельних – кажанів.

 
Наші Друзі: Новини Львова