Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 15 серпня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична  ::  Тексти > Жанри > Поезія

Стежка

Переглядів: 3622
Додано: 22.01.2011 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Антологія "Слобожанська яса" (2006)
<
1
>
СТЕЖКА

Хто цю незайманість полів і лук
Непевним слідом потривожив спершу?
Козак, що, туго натягнувши лук,
Ждав звіра? Чи рибак, що ставив вершу?

Чи тут ординці прокладали свій
Таємний лаз, коли, напавши стиха
На вільні села, що не ждали лиха,
Вели захоплених у полі жній?

О ні, не це тобі дало початок!
Таку тебе
Не випише здобичництво сліпе,
Що забирає в бджіл щоденний взяток.

Не витопче ледачий світоплут,
Закоханий у далеч невідому.
Я думаю, що тут
Ішов додому
Самотній хлібороб – увечері, вночі –
Холодною росою
Із заступом або косою
На плечі.

Він працював до поту –
І, закінчивши ввечері роботу,
Додому йшов,
Як сонце в море йде,
Не вибирав дороги,
Бо ноги
Самі вишукували, де
Ступити, щоб охляле тіло
Не так боліло,
Щоб силу і на завтра зберегти,
На трудні
Будні,
Для праці, із якої я і ти
Жили і живемо –
І житимуть майбутні.

Отут, здавалося б, пройти і просто міг,
Але чомусь удавсь лівіше, збоку:
Немовби й рівно,
Та для чулих ніг
Зустрівся випин, непомітний оку.

А вслід йому ступали інші – всі –
По вранішній і по нічній росі,
Приберігаючи на ранок сили,
Не ламлячи ні квітки, ні стебла.

Як добре, земле наша немала,
Що на тобі тривкі сліди лишили
Не злодії, що крадуть уночі,
А мудрі ратаї та сівачі
З ногами чулими, що не ступали зайво,
Що берегли
Твоє зелене майво!

1962

 
Наші Друзі: Новини Львова