Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 20 жовтня 2020 року

2004 / Збірка «38 віршів про Нью-Йорк» :

Прощання з ілюзіями

Переглядів: 2125
Додано: 02.08.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ПРОЩАННЯ З ІЛЮЗІЯМИ

наше життя – це прощання з ілюзіями

яких назбирується до 40 стільки
що решта часу залишається власне для прощання з ними:

що поезія – це не проза а проза – не поезія

що сніг – це вода а вода – сніг

що елементарне – це склане а складне твориться з елементарного

що перший сексуальний досвід у брудному гуртожитку
це не впадання у безмежність а тільки рип металевого ліжка
який чують у сусідній кімнаті
то може це музика життя?

симфонія яку виконують тільки два інструменти – оголені молоді тіла –
які приглушують їжакувату музику ритмічного руху
а потім розмовляють про усякі дурниці
палячи одну сиґарету на двох
пускаючи дим під стелю

її спина яку наче хтось посипав маковим зерням
і запах її поту паморочив тобі свідомість
так не паморочать тебе тепер вишукані красуні які обливаються Chanel №5
або парфумами від Gucci

що українське – це не европейське

польське не німецьке

албанське не сербське

що кілька віршів Целяна вартіші за вірші Лесі Українки
для кого? – запитають патрійоти
і звинуватять тебе в усіх гріхах



що призначення літератури – це не призначення кавоварки
і дедалі більше людей віддають перевагу кавоварці

а що чинити тим хто постійно п’є чай?

може ілюзії – це міста які будуються для того щоби їх руйнувати
або щоби їх засипав пісок життєвого досвіду й утоми?

вона запивала таблетки ркацетелі
носила у сумочці всілякий непотріб
користувалася жахливою помадою яку видлубувала пінцетом
яким вищипувала брови й волосся на ногах

час прощання з ілюзіями надходить тоді
коли ти наситився всім:
бароко – рококо – натуралізмом – модернізмом – постмодернізмом

здатен відрізнити Еліота від Павнда – Пікасо від Матиса
час від безчасся – зерно від полови

коли на її спині ти збирав язиком макове зерня поту
і приклеював слиною м’які світлі волоски до струни хребта
вона завжди питала: чи я люблю її
бо боялася завагітніти

вставала – наливала у брудний стакан сухого вина

ковтала запобіжну пігулку

і не соромлячись погладжувала себе нижче живота

кажучи: знову будуть місячні

й у нас попереду новий місяць любові
і це було найважливіше що може бути у цьому світі
але час прощання з ілюзіями також ілюзія

 
Наші Друзі: Новини Львова