Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 30 жовтня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична  ::  Тексти > Тематики > Релігія

Історія Чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі

Переглядів: 48179
Додано: 06.04.2007 Додав: IgS  текстів: 71
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0

Блаженний Василь Всеволод
Величковський

ІСТОРІЯ
ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ
БОЖОЇ МАТЕРІ
НЕУСТАННОЇ
ПОМОЧІ


ПЕРЕДМОВА
СЛАВА БОГУ І БОГОРОДИЦІ МАРІЇ!
Минула, закінчилась велика і страшна світова війна, і злучившись з усіма землями України,
ми опинилися в границях Радянського Союзу.
Слава Богу за все!
Настав мир, але духа миру і правдивого миру у світі немає, бо між народами і в народах панує незгода, ворожнеча, ненависть, що розривають їх, адже багато не визнає Бога, ненавидить Бога, повстає і бореться проти Бога.
"Немає, каже Господь, для злих миру"(Іс. 48.22)
І в такий час навіть оборонці, приятелі, проповідники
миру - священики єдиної, святої Вселенської, Апостольської Церкви Ісуса Христа, що є вічний мир, не мають права говорити, проповідувати слова правди і миру, бо для них зачинені двері святинь рідного українського народу. Але тому, що цей народ прагне, просить, благає, то його правдиві пастирі, що життя готові завжди віддати за його спасіння, не можуть мовчати, хоч пошепки у хатині мусять навчати і розділяти святу науку Божим дітям, бо ж їхні душі голодні, спрагнені, бо їх змушує сумління. Знову ж інші душпастирі, що з приводу немочі та хвороби не можуть по хатах ходити, помагати душам, закриті вчотирьох стінах маленького мешкання моляться за свій нарід, моляться за мир для нього, жертвують щоденно з Христовою жертвою своє життя за нього, і дрижачою рукою беруться ще за перо, щоб дрібними рядками вилити на папір своє серце, передати Божий дар рідним.
І я, найменший, до будь-чого нездібний, у таких прикрих хвилинах, підношу серце вгору, звідкіль спливає завжди поміч і потіха, як сонячне проміння, де понад святими й ангелами, праворуч Божого Престолу, засідає Цариця Божа Мати і Діва, а тут, на землі, у своїй Чудотворній Іконі, помагає всім неустанно. Підношу серце вгору, дивлюсь на святу ікону, і наче чую голос Богоматері: "Гляди на мою ікону думкою і пиши моїм дітям про мою неустанну поміч!"
Гляджу на Твою Чудотворну ікону, моя Мати, слухаю Тебе, думаю про історію Твоєї ікони, про те, що інші написали, і пишу для Божої слави і Твоєї, для спасіння душ рідного народу, і молюся.
Думаю, що 26. ІV. 1966 р. минає сто років, як було виставлено для всенародного прославлення Твою Чудотворну ікону в церкві святого Альфонса в Римі, що 23. VІ. 1967 р. сто років, як в тій же церкві була коронована Твоя Чудотворна ікона. Молюся, думаю і пишу, і цей маленький труд складаю Твоїх стіп, як ювілейний подарунок вдячності за мій нарід, за твій нарід,
О Моя Мати
ТВІЙ - СИН.
Основою для написання цієї книжки стала праця о. Вернарда Луб'єнського Ч.С.І. "Історія Чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі", Краків, 1916 р.
ПОЧАТОК БОГОРОДИЧНОГО КУЛЬТУ
Ось бо від нині ублажатимуть "мене всі роди" (Лук 1.48.)
Сказала Пренепорочна Діва Марія зараз після Благовіщеня у відповідь на привітання святої Єлизавети. І вірно сповнилися ці чудесні пророчі слова щодо її прославлення у світі.
В цій вступній науці гляньмо на:
І. Початок Богородичного культу;
ІІ. Найбільший його розвій;
ІІІ. Причину прославлення Чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі.
І. Початок набоженства і прославлення Богородиці Діви Марії сягає початку людського роду, бо ж це наслідок упадку прародичів, упадку людства. "Я покладу ворожнечу між Тобою і жінкою і між Твоїм потомством та її потомством", - сказав Господь Бог до змія-диявола, спокусника Єви й Адама, і вже тоді показав у чудному видінні їм і їхнім потомкам найсвятішу жінку - пречудну Діву Марію, Богородицю, переможницю змія-диявола у всіх людських душах, що вірять в Ісуса Христа Спасителя, і бажатимуть тієї перемоги, і братимуть цю силу перемоги з рук Тієї Божої Матері.
ІІ. Найбільший розвій прослави та культу Пресвятої Богородиці записує історія дев'ятнадцятого сторіччя, що справедливо називається сторіччям Марії, бо, як жодне досі, відзначалося ніжною і гарячою побожністю до Богородиці Марії. Все це завдяки силі Божого Провидіння, що виявилося у великих чудесних подіях і надзвичайних обставинах, які відбулись у тому сторіччі...
Католицькій Церкві відомий розвій набожності до Непорочного Зачаття Богородиці, започаткований через поширення медалика, званого чудесним із-за об'явлення у 1830 р. Катерині Лябуре із згромадження сестер Милосердя, а потім - через проголошення догми Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії за Папи Пія ІХ 1854 р., і врешті через чудесне об'явлення Богородиці Марії молодій Вернадеті з Люрд у 1858 р.
Набули слави теж об'явлення Богородиці в інших місцевостях, як, наприклад, в Ля Салет, та інших, де вірні віддавали честь Непорочній. До розбудження особливої пошани і любові до Богородиці Марії в тому віці немало причинилися поручені Папою Львом ХІІІ травневі Марійські молебні з науками і молитви на вервиці.
Однією з причин, що у великій мірі сприяла помноженню набожності до Богородиці в Її сторіччі і до сьогодні стало відкриття у 1866 р. і виставлення для всенародного прославлен-ня прадавньої чудотворної ікони Богоматері Неустанної Помочі в церкві святого Учителя церкви Альфонса Лігуорі на Есквілінському пагорбку в Римі. Цю чудесну ікону, в якій Пресвята Богородиця прославлена під іменням Матері Неустанної Помочі, можна назвати упривілейовану між упривілейованими, найзнатнійшою між усіма. Ця ікона вславилася чудами не тільки в Римі, де численні паломництва почали відвідувати Її в церкві святого Альфонса; незабаром Її слава загомоніла у всьому світі.
Тільки ця ікона є найбільш чудотворною у всьому світі, лиш цю ікону обдарив Бог надзвичайною чудодійною силою, бо не тільки сама старовинна ікона Божої Матері Неустанної Помочі має чудодійну силу, але теж чудесну силу мають і всі вірні Її копії. В короткому часі ці вірні копії тієї ікони, посвячені й обдарені відпустами Святішим Отцем, спроваджували з Риму, щоб виставляти їх для вшанування і прославлення в старовинних катедрах, чудних святинях, парафіяльних і монастирських церквах, каплицях і приватних домівках. У тисячах і мільйонах душ скріпилася честь, любов і довір'я до Богородиці, бо теж незчисленні ласки спливали на тих, що зверталися до Марії з проханням Неустанної Помочі.
Сам святійший отець Лев ХІІІ признав, що набожність до Богоматері Неустанної Помочі причинилася до значного поширення звеличення Богородиці, бо в часі трьохденних торжеств у двадцять п'яту річницю віднайдення і виставлення Святої Ікони обдарив вірних прочан-почитателів Святої Ікони великими відпустами.
Дня 26.ІV.1891 року найвищі достойники церкви спішили до церкви святого Альфонса, щоб відслужити Святу Літургію перед Чудотворною іконою, єпископи голосили науки про славу Богоматері Неустанної Помочі, а вірні дуже численно, як ніколи, громадилися перед її престолом, де лиш останнього дня торжества приступило до Святого Причастя 1200 осіб.
1966 р. минає 100 років від виставлення і 1967 р. від коронування чудесної ікони Божої Матері Неустанної Помочі в Римі. Радісні ювілейні торжества обіймуть не лише Рим, але і цілий світ. На наших землях і у нашому народі є багато шанувальників Богоматері Неустанної Помочі. О! Коли б ця книжечка причинилася до розпалення у всіх серцях тієї святої набожності, що запевняє Неустанну Поміч Богородиці.
ІІІ. Причина прославлення Чудотворної ікони Богоматері Неустанної Помочі.
Гляньмо, яка це причина. Людській гордості дуже тяжко просити помочі. Бути незалежним від будь-кого, обходитися без чужої сторонньої помочі було і є прагнення багатьох і в наших часах.
Не одній людині здавалося, що так улаштується, так забезпечить своє буття, щоб не простягати руки, не просити ні людської помочі, ні Божої ласки. Але зараз впало нещастя, напасть, біда, холод, голод, важка, здається, невиліковна хвороба, смерть заглянула у вічі, й тоді, очевидно, єдиний наш порятунок - взивати і просити помочі у доброго Бога. Та коли в земських, дочасних справах потребуємо помочі, то в потребах душі ми цілковито залежимо тільки від Бога. "Без мене ж ви нічого чинити не можете" (Йо 15.5), - каже Божественний Спаситель. Свята Церква нагадує нам цю правду словами псалмопівця Давида: "Допомога наша в імені Господа, що створив небо і землю" (Пс. 124.8.) Бо ж своїми силами не можемо спастися. Але "Добрий Господь і милосердний"
(Пс. 111.4), запевняє нас під присягою, що не відмовить нам потрібних ласк для осягнення вічного спасіння, скільки разів про це проситимемо: "Істинно, істинно кажу вам: чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у Моє ім'я" (Йо 16.23).
Так щиро прагне уділяти нам своєї помочі, що наче благає і наглить нас, щоб ми зверталися до Нього з проханням про поміч: "Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте та відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує, хто шукає знаходить, хто стукає, тому відчинять" (Мат 7.7). Наче побоюючись, аби ми не перестали благати про цю поміч, Господь Ісус додає ще таке слово: "Треба молитись завжди і не падати духом" (Лук 18.1).
Часто занедбуємо те благання-молитву, чи то з гордості й зарозумілості, чи з легкодушності й лінивства, чи з малодушності і почуття нашої негідності. Бракує нам помочі, бо бракує прохання про поміч. Просити, молити - значить вже мати Його поміч, вже одержати від Бога. Що ж видумав цей милосердний і ласкавий Господь, щоб змусити нас взивати помочі, якої нам, нужденним, так гаряче бажає дати? Дає нам Матір: "ОСЬ МАТІР ТВОЯ" (Йо 9.10,27). Матір повну ласки і чару, Матір, що вислуховує всі прохання, Матір, що безнастанно хоче нас рятувати; словом, дає нам Матір Неустанної Помочі. Чудотворна Її ікона має завжди унаочнювати і наглядно пригадувати правду про те, що ми повинні безнастанно молити - просити помочі в Матері Божественного Спасителя, безнастанно бажати від Неї рятунку, і що безнастанно будемо його мати.
БОГОРОДИЦЕ І МАТИ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ -
СПАСИ НАС!
БОГОМАТИ НЕУСТАННОЇ
ПОМОЧІ ДАЄ ЛАСКУ НАВЕРНЕННЯ ОДНОМУ СЛУЖБОВЦЕВІ
"Твій батько певно теж бере участь у цій місії", - сказав отець місіонер після сповіді до зажуреної дочки. "О, мій Отче", - відповіла вона. "Він навіть не думає про те, хоче дальше жити у своїй безбожності, вже 30 років не сповідався. На багатьох чудотворних місцях я молила Божу Матінку про його навернення, але марні мої молитви".
"Але чи ти знаєш Чудотворну ікону Богоматері Неустанної Помочі? Коли б ти знала і молилася до неї, то, думаю, твій батько вже був би навернувся".
Тут оповів засмученій дочці про чудесні навернення перед Іконою Богоматері Неустанної Помочі і додав: "Сьогодні зачніть дев'ятницю до Богоматері Неустанної Помочі про навернення батька і зашийте в його одіж медалик БогоматеріНеустанної Помочі, а він напевно прийде на місії і навернеться". Так і зробили, але медалик змогли зашити тільки при кінці дев'ятниці.
Того ж дня взяв на себе одяг з медаликом Божої Матері Неустанної Помочі і Пресвята Мати чудесно показала, що вона - Мати Милосердя, (Прибіжище) пристановище грішників. В часі обіду наш службовець був мовчазливий, задуманий, їв мало, порушувався на кріслі, наче б не міг знайти собі місця, відчував, що ціле його тіло здригалось, а в душі чув дивне зворушення. І цей чоловік, що від дитинства не плакав, наприкінці обіду із сльозами в очах запитав: "Прошу, скажіть мені, в котрій годині отець місіонер сповідає?"
"О. місіонер сповідає від 2-ої до вечора, але хто бажає, то в будь-якій годині отець місіонер його висповідає". Коли це почув, сказав: "Іду до сповіді".
І вийшов. Здивування огорнуло всіх, бо ж він 30 років не сповідався. Але сказав правду, бо сталося чудо Божої благодаті через Божу Матір Неустанної Помочі: щасливий грішник іде до отця пароха і просить побачення з отцем місіонером, бо хоче висповідатися. Отець місіонер з радістю сповнив цей обов'язок. Сльози вдячності для Богоматері Неустанної Помочі навернулись йому на очі, коли побачив коло себе розкаяного грішника, що щиро, зі сльозами, почав і закінчив свою сповідь. Покаяння було стійке. Цей службовець жив до кінця життя правдиво по-християнськи і був великим почитателем Пресвятої Матінки Неустанної Помочі.
ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЕ,
МАТИ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ - СПАСИ НАС!
Заувага: При кінці цієї книжки є три молитви з відпустами до Божої Матері, Матері Неустанної Помочі. Поручається відмовляти одну з тих молитов після кожної науки.
І. НАБОЖНІСТЬ ДО БОЖОЇ МАТЕРІ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ
НЕВІДДІЛЬНА ВІД ЇЇ ІКОНИ
Наша свята віра вчить нас, що Бог Отець зродив від віків Єдинородного свого Сина, "який, як каже святий Павло, є образ невидимого Бога, первородний кожного створіння." Тому теж святий Тома Аквінський вчить, що тільки Божий Син є досконалим, вповні вірним Божим образом, а створіння - лише недосконалим Божим образом. Майже на кожному кроці спостерігаємо у створіннях сліди Божої всемогутності, мудрості, доброти, краси. Святий Павло і каже в листі до Римлян, що через сотворені речі можна пізнати могутність і Божество Творця. Святе Письмо каже виразно, що чоловік був створений на образ і подобу Божу. Читаємо в першій книзі Мойсея "І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її".
І так святий Тома вчить, що жодне нерозумне сотворіння - не Божий образ, ані не сотворене на Божий образ, бо тільки людина й ангел є сотворені на Божий образ і подобу, і додає цей учитель, що відбитка цього образу полягає на уділенні людині трьох властей душі: розуму, пам'яті і волі.
Людина отримала ці три власти душі, щоб, як її Творець, могла творити образи, бо і не може інакше уживати пам'яті, розуму і волі, як тільки витворюючи образи з того, що піддають її відчуття. Скільки разів думаємо про що, як каже святий Тома, стільки разів витворюємо в собі образ даного предмету з поміччю уяви, що помагає нам розуміти невидимі речі.
Нажаль, відразу після сотворіння світу грішні люди спроневірялися в почитанні належному Богові, до чого дуже причинилася уява. Святий Павло пише: "осуєтились в своїх мудруваннях і притемнилося їхнє нерозумне серце, заявляючи, що вони мудрі, стали дурними. І проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, чотириногих і гадів", і стали ідолопоклонниками. Тому, щоб устерегти Ізраїльтян від ідолопоклонства, промовив Бог до них через Мойсея: "Не робитимеш собі ніякого тесаного боввана, подобизну того, що на небі вгорі, ані того, що на землі внизу, ні того, що в водах під землею. Не падатимеш ниць перед ними й не служитимеш їм, бо Я - Господь, Бог твій."
Але цей наказ не відносився вже до християн, бо коли "Слово сталося Тілом і замешкало між нами", то Божий Син власне тому стався людиною, щоб ми мали Його образ перед очима, і щоб гляділи на нього і через це помагали собі в осягненні мети, яку вказує святий Павло: "І так само, як ми носили образ земного (Адама), так носитимем і образ небесного", то значить, Христа Господа.
Але не лише статуї й образи Спасителя можемо ставити при дорогах і в домівках. Святий Дух від самого початку християнства натхнув вірних, щоб окружали себе образами Богородиці і святих Господніх, чого маємо докази в підземних катакомбах Риму. Святий Тома подає три причини, з-за яких вірні від найдавніших часів почитали образи святих: "
1. Щоб простенькі і неписьменні люди вчилися - бо образи заступають їм книжки,
2. Щоб таїнства Втілення Божого Сина і приклади святих Господніх ввійшли глибше в нашу пам'ять,
3. Щоб оглядання образів побуджувало нас до набожності, бо вигляд сильніше діє на нас, ніж сухі слова, які чуємо в оповіданні."
Вже минули часи, коли різні єретики-маркионісти, іконоборці, а пізніше євангеліки виступали проти почитання святих образів. Коли б сьогодні християнин-католик відважився у своїй безбожності сміятися зо святих образів і заявив, що не треба їх почитати, стягнув би на себе церковну анафему.
На Нікейському соборі так сказали отці церкви: "Ми приймаємо святі образи, а на тих, що виступають проти них, накладаємо прокляття. Хто застосовував би висловлювання свчтого Письма про божків до святих образів, нехай буде проклятий. Хто відважився б ці святі образи називати божками, нехай буде проклятий. Хто відважився б переконувати, що Католицька Церква присвоїла собі колись божків, нехай буде проклятий і т.п."
Коли сам Господь Бог створив нас на свій образ і подобу і дав нам можливість і здатність творити образи, представляти в зовнішніх формах те, що нас побуджує до живої віри і гарячішої набожності, тоді хто ж з нас не мав би почитати і любити образів, що представляють нам Ісуса Христа, Його Найсвятішу Матір або святих Господніх? Коли шануємо образи, світлини дорогих нам осіб, то чому не моли б ми шанувати образів святих?
Але може хто запитає, чи є десь вірне зображення Богородиці? Нажаль, вірного образу Пресвятої Діви не маємо, "бо і не знаємо лиця Пресвятої Діви Марії", - пише святий Августин.
Учений протопресвітер латеранський отець Іван Хризостом Томбеллі пише такі слова: "Нехай на потіху і на досліджування правди нам послужить висловлювання деяких святих отців, що образи, які маємо, дають нам загальне поняття про чудесну красу душі Богоматері, що, за словами святого Амброзія, "краса Її тіла віддзеркалювала красу душі, була образом Її чесноти".
Багато поважних авторів, між ними Папа Венедикт ХІV, стверджують, що святий євангелист Лука був малярем і намалював образ Пресвятої Діви Марії. Цей образ, на думку поляків, мав би бути тепер на Ясній Горі в Ченстохові. Його у 1382 р. взяв з українського княжого замку в Белзі польський князь. До Белза привезли його з Сільця Полоцького 1270 р. з монастиря святої Єфросинії, княжни Полоцька, котра, бувши ігуменею Сільця, в 1158 р. отримала образ в дарунок від Константинопольського Патріарха в Ефесі.
Італійці стверджують, що цей перший образ Богородиці знаходиться на горі під Болоньєю, або в Римі, в церкві Богоматері Сніжної (Більшої). Є однак поважні автори, що заперечують взагалі існування якого-небудь образу, мальованого святим Лукою. На чудотворній Ченстоховській іконі (припустімо, що вона дійсно мальована святим Лукою) рис лиця Пресвятої Богородиці сьогодні вже не можемо пізнати, бо затерлися впродовж віків.
Епископ Пилип Гербет, описуючи образи Пресвятої Богородиці, зображені на стінах підземних римських катакомб, робить справедливу заувагу, що перші християни старалися виразити точні риси лиця Богородиці, але, представляючи Її з Божественним Дитятком на руці або з руками, піднесеними до неба, хотіли пробуджувати себе до довір'я в посередництво і заступництво Тої, яку Архангел назвав "Благодатною."
Особливіша честь, що віддаємо деяким образам Пресвятої Богородиці, зродилася не з якихсь людських, земських причин, але головно із-за чудесної помочі, яку отримували люди.
Божественний Спаситель, щоб доказати, що Він - очікуваний Месія, сказав до учнів святого Івана Хрестителя: "Ідіть, сповістіть Йоана про те, що чуєте і бачите: Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають..."
Тим самим доказом сьогодні Пресвята Богородиця переконує нас, яка приємна для Неї та набожність, яке миле почитання Її святих образів. Святе Євангеліє не згадує, щоб Пресвята Богородиця за свого життя зробила яке чудо, бо читаємо тільки, що на Її прохання Божий Син перемінив у Кані Галилейській воду у вино. Але відколи почалося сповняти пророцтво: "Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди," не було християнського народу, серед якого Богородиця не творила б чудес для тих, що прибігають до Її образів, що перед Її образами благають ласки і милосердя.
Дуже багато на світі святинь, в яких славляться чудотворні ікони Пресвяої Богородиці. В Римі є сімдесят, в Месині перед землетрусом 1907 р. було вісімдесят, багато з яких були привезені зі Сходу християнами, що втікали від мусульман.
В деяких італійських містах є по кілька і кільканадцять чудотворних ікон, наприклад, в Мілані шість, в Неаполі, Болоньї, Венеції - по дванадцять.
Іспанські католики, змагаючись з італійцями в почитанні Богородиці, мають на своїй землі різні чудотворні ікони; лише в самому Мадриді нараховується їх аж тридцять. Франція, коли б не революція, що знищила дуже багато церков, була б переповнена чудотворними іконами.
Також й Англія, що називалася колись "Посагом Марії". Німецькі і скандинавські краї, тепер зматеріалізовані, мали величаві святині, в яких у ХVI столітті знищено і спалено дуже багато чудотворних ікон.
В нашій бідній батьківщині практично немає місцевості, церкви (якщо ще не знищена чи не перетворена на клуб або склад), де нарід не почитав би чудотворного образу Богоматері. Від віків славилися чудотворні ікони Богородиці в Гошеві, Зарваниці, Почаєві (у Василіянському монастирі), Тернополі, Львові та інших місцях. Здавалося б: якщо стільки є чудотворних ікон, то даремно було б їх помножувати. Однак інакше судить цей, що сказав: "Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати". Сто років після виставлення чудотворної ікони Божої Матері Неустанної Помочі в Римі і після поширення копій-правдивих відбиток ікони по всіх краях світу, майже всюди уряджено престоли з Чудотворною іконою Божої Матері Неустанної Помочі. Бо, як пише святий Омер: "Вірні завжди одержують ласки перед самими чудотворними іконами і лиш у цих місцевостях, де вони знаходяться. Однак у тому загальному правилі Чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі - великий виняток.
З церкви святого Альфонса в Римі Її наймилосердніша могутність досягає всіх, навіть у найдальших частинах земської кулі. Вірні копії цієї Чудотворної ікони виставлені в різних церквах світу; маючи цю саму чудодійну силу, сталися посередніми джерелами прещедрих благодатей". Звідси випливає висновок, що це воля Найвищого, щоб набожність до Божої Матері Неустанної Помочі була пов'язана з почитанням тієї ікони.
Підтверджують це і слова Святої Церкви, бо в літургійній молитві на празник Божої Матері Неустанної Помочі читаємо: "Всемогутній і милосердний Боже, Ти, що дозволив особливою набожністю почитати образБожої Матері Неустанної Помочі...", і в другій такій молитві: "Господи Ісусе Христе, Ти, що дав нам Свою Родительку, якої славний образ почитаємо за Матір готову нам безнастанно помагати..." Отже бачимо, що свята Столиця злучила набожність до Божої Матері Неустанної Помочі з Її образом, почитаним під тією назвою.
Закінчуючи цю науку про справедливість почитання святих образів, отже й образів Пресвятої Богородиці, звернімося до Її образу, в якому Вона прославлена як Мати Неустанної Помочі.
Маючи розважати історію тієї прастарої Чудотворної ікони, просімо Бога в тих часах, коли найбільше потребуємо помочі з неба, щоб наші серця були наповнені особливою набожністю до Божої Матері Неустанної Помочі. Відмовляймо до Неї щоденно наступну молитву:
Господи Ісусе Христе, Ти, що дав нам свою Матір, якої славний образ почитаємо за Матір, що готова нам завжди помагати, спричини це, п р о с и м о, щоб ми, взиваючи ревно Її Материнської помочі, заслужили безнастанно дізнавати овочу Твого Відкуплення. Ти, що живеш і царюєш на вічні віки. Амінь.
Богомати і Діво, Твою славу торжествуєм, Твоєї помочі випрошуєм, Твій чудотворний образ почитаєм, Ти Мати благодатна, Ти надіє світу. Нашими молитвами не погорджуй, з наших нужд і бід все визволяй нас. (Тропар Божої Матері Неустанної Помочі)
БОЖА МАТИ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ
ВИПРОШУЄ БЛАГОДАТЬ НАВЕРНЕННЯ ГРІШНИКОВІ, ЩО ВТРАТИВ ВІРУ
В часі святої місії в Лімі, столиці Перу, прийшла до місіонера одна поважна громадянка і скаржилася на свої нещастя, бо її муж-безвірок навіть тепер, у часі місії, не думає про навернення.
- Не сповідався навіть перед вінчанням. Я просила його, щоб тепер, під час місії подумав про свою душу і пішов до сповіді, але то так наче б я говорила до стіни.
Місіонер, вислухавши всього, дав нещасній жінці медалик Божої Матері Неустанної Помочі і просив, щоб вона дала цей медалик мужеві і переконала його, аби кожного вечора відмовляв три "Богородице Діво"...
- Коли муж це сповнить, - додав місіоне р, - то ще перед кінцем місії прийде до сповіді, бо я певний, що Богомати Неустанної Помочі не відмовить йому тієї благодаті.
Наступного дня знову прийшла ця громадянка і казала, що не мала відваги дати мужеві цього медалика, але вложила його йому під подушку і сама відмовила за нього три "Богородице Діво..." Пресвята Мати прийняла те мале прохання і змилосердилася над її нещасним мужем. Рано муж зраджував внутрішнє занепокоєння. Щоб полегшити собі, сказав до жінки, що не пригадує подібної до попередньої ночі:
- Дивні речі діялися кругом мене. Всю ніч снилися мені чорти, мені здавалося, що диявол крутиться біля мого ліжка. Снилося мені, що бачу прокляті душі в пеклі, які не хотіли служити Богові. Мені здавалося, що всі мої гріхи стали навколо мене. Не хочу дальше жити в такому стані, спробую висповідатися.
І дійсно, Пресвята Мати вчинила чудо над тим бідним грішником, бо оце той, що вже навіть забув, скільки років не був у святій Сповіді, висповідався із щирим жалем. Отримавши розгрішення, здавалося йому, що наново на світ народився. Його щастя збільшилося, коли разом з іншими приступив до спільного Святого Причастя. При виході з церкви зустрівся із своїм другом, який, побачивши радість на його обличчі, а не знаючи причини, сказав:
- Мені здається, що ти виграв велике багатство на лотереї, бо ти такий задоволений.
- Так! - відповів навернений, - я виграв дуже велике багатство, безмірно велике, бо сьогодні я одержав Мого Бога. Від першого святого Причастя Він не вступав до мого серця. Сьогодні я його віднайшов і вірю, що вже ніколи Його не опущу.
І дійсно, вже більше не стратив Господа Бога, бо був вірний щоденній молитві до Божої Матері Неустанної Помочі й одержав благодать витривання аж до смерті.
БОЖА МАТИ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ - СПАСИ НАС!
(100 днів відпусту).
ІІ. МІСЦЕ, ЧАС І СПОСІБ НАМАЛЮВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ
Коли оцінюємо вартість образу, питаємося, чи він вірно представляє нам риси лиця, постать особи, якої портретом мав би бути, звертаємо увагу, чи виконаний артистично, згідно з правилами малярського ремесла, оцінюємо навіть його зовнішній вигляд, бо багата орнаментика, гарні рами, прекрасна риза, прикрашена цінними каменями корона підносять вартість образу. За дорогоцінний вважаємо той образ, що походить з давніх часів, з далеких сторін і має свою історію - цікаву, величну, чудесну.
Щодо Ікони Божої Матері Неустанної Помочі, то не можемо знати, чи це вірний портрет Христової Матері. Ікона, що сьогодні знаходиться в Римі, не має багатих і дорогоцінних прикрас; увесь уклад - в строгих лініях (Візантійської) грецької школи; гарна, дихає ідеалом віри і побожності, але немає підстав, щоб вважати її за архитвір іконописного мистецтва. Саме завдяки походженню і своїй історії чудотворна Ікона Божої Матері Неустанної Помочі є дорогоцінна і становить величезну вартість.
Знаючи, чим була ця ікона, важко побороти почуття почесті, пошани і набожності, що будяться до Неї. Коли запитаємо звідкіль походить ця чудотворна ікона, то почуємо відповідь: "Із Сходу", Те, що сказали в Єрусалимі три царі: "Видіхом бо звізду Єго на востоці", можна би сказати і про нашу чудотворну ікону, бо на сході найперше Її побачили і почитали.
Схід - це колиска людського роду і колиска християнства. На сході є Назарет, де "Слово плоть бисть і вселися в Ни"; Вифлеєм, де Марія повила Свого Сина; там Єрусалим, де Ісус помер, воскрес, вознісся до неба і зіслав Святого Духа. На Сході апостоли почали проповідувати правдиву віру. Святий Петро, заки удався до Риму, заснував свою столицю в Сирійській Антіохії. На сході громади мучеників ішли в змагання з святими Ігнатієм і Полікарпом, з святими Катериною і Анастасією. Там залюднювалися пустині монахами - послідовниками святого Павла, святого Антонія, свяого Ілларіона і святого Макарія.
На Сході жили ті святі борці - Атанасій, Іван Золотоустий, Василій, Кирило, Григорій, бо боролися за святу Віру, що ясно представили науку об'явлених правд про Пресвяту Трійцю, про Божество і Чоловіцтво Христа, про дівственне материнство Богородиці, які на вселенських Соборах були проголошені світові, як догми нашої святої Віри.
На Сході теж були численні найдорогоцінніші святі ікони, а як деколи переносили їх на Захід, приймали їх тут з великою почестю й оточували особливою набожністю. Із Сходу походить і наша Чудотворна ікона Божої Матері Неустанної Помочі, чого непохитним доказом є грецькі букви на іконі, а також поважний характер особи Богоматері і Божественного хлоп'яти. Знавці стверджують, що походження ікони - ХІІ століття, коли малярі-іконописці писали свої твори на дошці, а не на полотні, і фарбами, розведеними не у воску, а в оливі.
Хто, який іконописець і де намалював ікону Божої Матері Неустанної Помочі дотепер залишається невиясненим, і дуже сумнівно, чи довідаємося колись про ці подробиці. Але тому, що ікона походить із Сходу, можемо припускати, що творець тієї ікони довершив свій твір в той спосіб, в який тоді малювали святі образи. А діялося це зовсім інакше, ніж тепер.
Сьогодні і найліпші митці малярського мистецтва мають багато різних способів, щоб собі полегшити і прискорити технічне виконання свого твору. А коли образ завершений, стоять готові фабричні будинки, щоб архитвори митця розмножувати - у різному форматі, як фотознімки, фотодруки, олеодруки і т.п., в довільній кількості.
В давнині небагато було малярів і малярське мистецтво коштувало мозольного труду і довгого часу. Осередки малярського мистецтва знаходилися по монастирях, де існували ці славні "scryptoria", в яких перед винаходом друку один, і другий, і десятий монах майже ціле життя посвячував, щоб з мурашиною пильністю переписувати пергаментові звої.
В монастирській келії жили теж монахи-іконописці, що малювали святі образи, але в який спосіб?
За свідченнями ученого отця А. Маріскаля, коли монах брався до малювання святої ікони, вся монаша спільнота - "братія" відправляла молитви, щоб Господь Бог благословив в довершенні його діла. Дошка - звичайно кипарисова для малювання святої ікони - була посвячена і полита святою водою. До фарб домішували порошку з мощей святих Господніх. Сам іконописець приготовлявся до своєї праці страшними постами, а виконував її звичайно на колінах, у безнастанній молитві. Іконопис однієї ікони тривав дуже довго, не раз роками... В той спосіб довершена ікона вважалася святою і поводилися з нею, як з святим предметом.
Власне з тієї причини покривали на Сході ікони "ризами" з цінного металу, прикрашеними дорогими каменями, бо, як завважує отець А. Маріскаль, ці ризи мали не стільки прикрашувати ікони і хоронити від знищення, скільки захоронювати від дотику непосвяченої руки. Ікона, наче святі мощі, була оправлена в цінні ризи.
 
Наші Друзі: Новини Львова