Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 24 січня 2021 року
Тексти > Жанри > Повість

Сакура

Переглядів: 4614
Додано: 15.02.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
«Розпочинається… — зловтішно подумала Кьоко. — А як він скінчиться?»
— Для мене велика честь зіграти зі своїм творцем! — почувся тонкий голос «Піфагора». — І я виправдаю його сподівання, продемонструвавши винахідливу, бездоганно логічну гру.
— О боже, як вони розмовляють! — прошепотіла Кьо-ко, невідривно дивлячись на екран. — Нещасні електронні мавпи…
— А де мавпи, мамо? — торкнулася її руки Міка.
— Та он же, бачиш, під стіною.
Нарешті гра почалася. Виконуючи команди Унікума й «Піфагора», живі фігури займали вказані квадрати, «забитих» виносили роботи, — усе йшло, як і слід. Окуно, стоячи з краю шахівниці, увесь час дивився на панель Пульта Управління, певне, вивчав, які зміни зроблено в його схемі.
Чи то так тільки здавалося Кьоко, чи й справді час рухався повільно, ой, як повільно! Десять, п'ятнадцять, двадцять хвилин… Коли ж вони почнуть свою гру?
О, вже…
Той, що стояв поруч Окуно, вийшов з свого квадрата і кинувся до Пульта.
— Порушення! — загримів голос.
Роботи схопили людину й потягли назад. Саме цим коротким замішанням скористався Окуно… Метнувся до Пульта і почав швидко натискувати кнопки.
— Молодці, ох, молодці! — зчепила руки Кьоко. — Оце тобі шогі, узурпатор…
— Це така гра, мамусю? — обізвалась Міка.
— Так, це велика гра, дитинко…
В залі гамір, метушня. Роботи раптом попадали й лежали нерухомо. Щось загуділо, монотонно і набридливо, аж у скронях почало боліти. Кьоко вже була простягла руку, щоб вимкнути звук, але раптом усе стихло, почувся голос Окуно:
— Неба і сонця!
— Неба і сонця! — підхопили товариші Окуно. — Неба і сонця!
Клич, який досі підпільники повторювали пошепки, тепер лунав у самісінькому центрі Унікума, звучав з мільйонів екранів підземного Токіо.
— Неба і сонця! — радісно вигукнула Кьоко, цілуючи Міку.
Окуно натиснув якусь кнопку на Пульті — почувся металевий голос:
— …чить. Що це значить?
— Це означає кінець твоєї узурпації, Унікуме! — відповів Окуно. — Твої збройні сили вимкнено, нейтралізовано… Тепер скажи: навіщо ти штучно підтримував радіацію на контрольних пунктах?
— Не здогадуєшся? — загримів Унікум. — Слухай, я скажу. Ви, люди, мені просто надокучили, набридли. Ваші бажання — надто мінливі, кожної миті ви порушуєте мої інтегральні схеми, ритмічні графіки. Тому я вирішив загнати вас під землю. Це один з кращих моїх проектів, і я здійснив його. Без вас Токіо кращий. Програма і ритм, програма і ритм… У мене ще є резервні команди!
Раптом загуркотіло залізним громом, бабахнуло, екран зблиснув і погас.
Нажахана Кьоко не знала що й подумати. Невже він понищив усіх? Невже ніхто не врятувався? І Окуно…
Та через кілька хвилин екран знову засяяв. Ну, звичайно ж, Унікум не розбомбить сам себе!
— Припини опір, Унікуме. Радіозв'язок перервано. Ти програв.
— Я недооцінив вас, — тихо, мовби з жалем обізвався Унікум.
— Ми замінимо деякі твої блоки, Унікуме, і ти працюватимеш під контролем людей.
— Хотів би я знати, хто серед вас знайшовся такий…
— Хто підірвав твою неправедну владу? — усміхнувся Окуно. — Це зробила Міка-тян, маленька сакура! Тепер наше і небо, і сонце! Виходьте, люди…

--------------
Примітки:
[1] Контроль і санкції — репресивна установа, один з каналів Унікума.
[2] Рисова горілка (яп.).
[3] Японські шахи.

--- КІНЕЦЬ ---


Текст звірено з виданням: Бережний В. П. По спіралі часу. Фантастичні повісті та оповідання. Київ. "Дніпро", 1978. — 384 с. — Стор. 221-240.
Сканування і редакція: Хас (hsa@ukrsat.net.ua)

Оригінальний текст взято з Публічної бібліотеки:
www.publ.lib.ru

У *.txt форматував Віталій Стопчанський


 
Наші Друзі: Новини Львова