Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 15 серпня 2020 року
Тексти > Тематики > Громадянська  ::  Тексти > Жанри > Поезія

Забудь, село...

Переглядів: 2514
Додано: 20.08.2012 Додав: andreusDADA  текстів: 717
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
<
1
>
Василь Атаманюк

ЗАБУДЬ, СЕЛО...

Забудь, прости мені, село,
Що я розвіяв юні хвилі,
Тебе від серця відколов,
Зі свити в світ далекий виліз.

Прости, пробач мені, село -
Я вже прийняв належну кару:
Бадиллям щастя поросло
І на мандрівці я зістарів.

Я з тебе виніс стільки сил,
Що грали соками берези,
І з п'яна все порозтрусив,
І тільки голим протверезів.

І з чим поверну, з чим прийду
З далеких міст до тебе в гості?
Розсипав силу молоду
На ярмарковому помості.

Ні, вже мабуть, мене не жди
Ні в пізню осінь, ні весною, -
Багато пропливло води,
Багато впало днів за мною.

Десь тут вже в місті кам'янім
На мене жде могильна постіль...
Ой, не вертатися мені
До тебе, краю мій, у гості!

Складу пісень сумних дві-три
Про молодість, луги й левади,
Мій вогник рано догорить
І смерть зі світу одпровадить.

Прости, прости мені, село,
Що я забув про тебе досі, -
Пройшли літа - знаття прийшло,
Та тільки вже не прийде розцвіт!

Забудь, прости мені, село, -
Я безталанний перебіжчик,
Життя на сміттю одцвіло
І вже для тебе я небіжчик.

Скоряюсь долі й гнусь у низ,
Назад шляхи мої затерті,
Хай вабить ще душа: Вернись!
Та вже питайся смерти.

Пробач, пробач мені, село,
Що я давно одбивсь від тебе,
В душі цвітеш ти, як цвіло,
Бо б'ється серце тепле.

Нехай тут камінь, дим і брук,
Заводи й машини, -
Я завше ніжний той селюк,
Що в очах небо синє.

І хоч не верну я назад,
Хоч іншу вдяг я маску -
Про тебе, мов про райський сад
Затямлю чудну казку.

 
Наші Друзі: Новини Львова