Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 17 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Детектив  ::  Тексти > Жанри > Роман

Ще не вмерла...

Переглядів: 27453
Додано: 20.04.2006 Додав: Яшик  текстів: 101
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 2
Ще не вмерла…

Народний детектив.

Ой, село, ой, село.
За ніч снігу намело.
А у нашому селі
Хай працюють москалі.
(фольклор).

А от москалів якраз у нашому селі Великі Колоди і прилеглому до нього хуторі немає. Є євреї — в кількості одна штука. Прибився у Великі Колоди з великої ж любові. І ще — зять баби Софи, котрий “кавказької національності”, з таким хитромудрим іменем, що баба, коли писала дочці листа у місто, починала його так: “Здрастуй, дорога доню Галю… і твій муж”. Доня Галя давно вже під мамине крило повернулася, її муж справно служить у баби Софи зачухою — “завідуючим чужим хазяйством”, приймаком, себто, українську мову вивчив (з поваги до тещі, слухай, вона ж мене сином називає!), а теща ніяк його імені не вимовить, тому й звер .....
 

Відгуки 2

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Було цікаво прочитати, що пише наша пані Чорнобилянка, ну і почала з цього роману. Заінтригувала назва. Читається легко і є смішні місця. Але... Дійшла до ст. 4-ї ... і ось:
    Нова радість стала:
    Баба з печі впала.
    Як летіла, та й перділа,
    Аж курява встала.
    (пародійна колядка)

    Я би НІКОЛИ в такий спосіб не жартувала з речей, що святі і дорогі для інших. Я виросла в селі і ціню та памятаю гумор наших селян. Але з ТАКИХ речей не сміялись.Якось пропала охота читати дальше, але заставила себе, може я щось не так зрозуміла. На жаль, так.
    Ось, як закінчується роман:
    Але тут зі старенького радіо, що висіло на стінці років чи не п’ятдесят, захрипіло, засвистіло, а потім несподівано голосно заграло гімн. Старший мимоволі виструнчився і поклав праву руку на серце. Точнісінько, як наш президент по телевізору. А спантеличений Кульок, спеленутий, мов та лялька, зробив те ж саме. Простирадло сповзало на землю, він цупив його назад лівицею і шморгав носом.
    Петя Гітлер, як юний піонер, підняв руку у салюті. Шериф рефлекторно смиконувся взяти під козирок, але, перехопивши глузливий погляд Павла, лише почухав плече. Не інакше, як йому там уже майорська зірочка свербіла.
    А над усіма Малими Пеньками і Великими Колодами, над лісом, лугом, Козячим болотом і роздовбаною трасою потужно лунало: “Ще не вмерла України і слава, і воля”…
    Ще!

    Тобто, в підтексті, ще не вмерла, але скоро вмре. Ну і сама зневажливо-насмішкувата форма опису ситауції, коли заграв гімн. Я такого не розумію. Ніколи також не чула, щоб громадяни інших держав, в яких мені довелось жити, висміювали власний гімн. Уряди можна критикувати, президентів і парламенти, але гімн і прапор - святі. За то вмирають, а не дають зневажити.
  • 0 0
    Просто суперська книжка)
    хто не чітав - раджу =))
    вже дала своїї подрузі...відгуки такіж самі...
    Є з чого поржати...та те на що звернути увагу...
    починаєш читати...і не можна відерватися...
Наші Друзі: Новини Львова