/Не співайте мені сеї пісні/
ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК
«НЕ СПІВАЙТЕ МЕНІ СЕЇ ПІСНІ.. .»
Ми їхали в таксі, веселий шофер насвистував пісеньку. Катя від¬кинулась на спинку сидіння, Володя читав уголос Сарояна, ми смі¬ялися до сліз, шофер теж сміявся: шоферу це дуже подобалось. А коли ми вилізли і він повіз Катю далі, то став голосно дивуватися, як це вона зуміла звабити таких симпатичних юнаків і до того ж двох. Катя не сміялася, а коли вийшла з машини, то побігла додому і ста¬ла плакати. А коли вона розповіла це мені, я сміявся, Володя смі¬явся також, а вона дивилася уважно на нас і намагалася щось збагнути.
— Це тебе не обходить?
— Ні.
— Ти дивний якийсь...
Ми знову стали читати вголос книжку. Це були «Пригоди Веслі Джексона», було смішно і радісно. А потім я подумав, що коли жит¬тя під .....