Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 19 лютого 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Винниченко і Петлюра - політичні портрети революційної доби

Переглядів: 135605
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
якісного вишколу за вкрай короткий термін здійснити не вдалося44
. Вранці 13 січня
до учбового закладу повернулась частина юнкерів (близько 300 чоловік), які розпо-
віли про те, що вони під командою сотника А. Гончаренка у малій кількості (близь-
ко 600 чоловік), погано озброєні одинокими залишаються на цілому Лівобережному
фронті під Бахмачем і потребують негайної підтримки45
. Хто і як вирішував питання
про відправку на передову студентської сотні, що попервах планувалася для захис-
ту Центральної Ради в Києві, за документами й спогадами достеменно з’ясувати не
можна. Вказується лише, що наказ було одержано «від командного складу 1-ої вій-
ськової школи»46
. Однак зрозуміло, що самостійно студенти вирішити багато питань,
у тому числі й про спеціальний потяг (хоч це й зайняло півтори доби), не могли.
15 січня зранку 116 студентів (перша сотня) були вже на станції Крути і більшість
з них відправилась на риття окопів уздовж залізничної колії між Крутами і Плисками.
Обабіч бойові позиції зайняв загін юнкерів у 200 осіб47
.
Зранку 16 січня (тобто 29 – за новим стилем) загін балтійських матросів під ко-
мандуванням Ремньова (за деякими даними до 2 тис.), на марші несподівано натра-
пив на зустрічний щільний вогонь юнкерів і студентів. Виникло сум’яття. А тут ще
наспів панцерник сотника Лощенка з гарматою і почав вести прицільний вогонь по 215
ІІІ. ВИПРБУВАННЯ ПОРАЗКАМИ
тилах тих, хто наступав. У деяких джерелах згадується ще про дві батареї і два бро-
непотяги. Так чи інакше, вірватися до Крут «сходу» червоним не вдалося48
.
Подальший перебіг дня відтворити в деталях непросто – настільки суперечливо
подають відомості навіть самі його учасники49
.
У пресі за «свіжими слідами подій» розвиток трагедії знайшов таке відображен-
ня: У кожного юного захисника Крут «було всього по три обійми патронів. ...А треба
вже воювать, бо несподівано підійшов ворог і почав обстрілювати їх кулеметним і
гарматним вогнем. Через короткий час виявилась нова несподіванка: з бокової лі-
нії з Чернігова підійшло кілька російських ешелонів і почали обстріл з тилу. Далі
було таке: штаб ніяких приказів не шле, патронів і знаряддя бойцям не присилає. Усі
патрони витрачені. Одна одним гармата, котра була у юнкерів, мусила замовкнути,
випустивши останню шрапнель. Прийшлось посилати когось на станцію шукати ко-
мандира і штаб (судячи з усього в редакції «Нової Ради», керівництві УПСФ знали
справжні імена командира – «капітан Т.» і склад штабу – «два брати Б.», однак із яки-
хось міркувань не стали широко обнародувати дані, що з часом стали нез’ясовуваною
таємницею – В. С.). Їх на станції вже не було. Вони подалися за своїм поїздом, не по-
відомивши своє військо, не пославши йому ніякого приказу, а хапалися виїздити так,
що забулися відчепити від свого поїзда вагони з знаряддям до гармат і з патронами, і
завезли їх. Наших вояк росіяне оточили і перебили»50
.
Отже, якими б героїчними не були дії захисників маловідомої до того залізничної
станції, вони, врешті, не мали жодного шансу на успіх, тим більше – на перелам за-
гальної ситуації на фронті. Тому на кінець дня Крути були вже в руках більшовиків51
,
а шлях на Київ, де почалось робітниче повстання проти Центральної Ради, було від-
крито.
Пізніше багато писалось, з одного боку, про кровопролитність бою, неодноразові
атаки моряків, що відзначались нечуваною жорстокістю, і те, що їх мужньо стри-
мували «напівдіти» (Д. Дорошенко), що, начебто, вони ще й кидались у контратаки.
А, з іншого – про відсутність у студентів набоїв та й елементарного вміння стріляти
(багато хто з них одержав у руки гвинтівку безпосередньо напередодні бою), про те,
що юнакам було вкрай незручно у незграбних битих валянках, в які їх поспіхом взу-
ли, хоча склади Першої української військової школи (колишнє Костянтинівське юн-
керське училище) «ломилися» від новеньких чобіт тощо. Все ж студентам якимось
дивом вдалося відійти з позиції у відкритому полі (1 км від станції) і ешелоном, що
чекав, від’їхати у напрямку Києва. Організованому здійсненню останньої операції
допомогло те, що юнаки завчасно розібрали залізничні колії і «відірвалися» від пере-
слідувачів52
.
Можливо, якоюсь мірою закріпленню в публікаціях очевидних перебільшень
сприяло й те, що амбітний М. Муравйов прагнув показати своєму начальству власні
особливі заслуги у боротьбі за нову владу і в донесеннях Головнокомандуючому вій-
ськами по боротьбі з контрреволюцією на Півдні Росії В. Антонову-Овсієнку явно
«прикрашав» жорстокість єдиного бою, який довелось дати радянським військам на
шляху до Києва, умисне завищував силу супротиву ворога, використовував в доне-
сеннях навіть нісенітниці. «Після дводенного бою, – повідомляв він, – перша рево-216
ІІІ. ВИПРБУВАННЯ ПОРАЗКАМИ
люційна армія Єгорова при підтримці другої армії Берзіна біля ст. Крути розбила
контрреволюційні війська Ради, керовані самим Петлюрою. Петроградська червона
гвардія, Виборзька і Московська гвардія винесли майже одні весь бій на своїх плечах.
Петлюра під час бою пустив потяги з беззбройними солдатами з фронта назустріч
революційним військам, які наступали, і відкрив по нещасних артилерійський во-
гонь. Війська Ради складались із батальйонів офіцерів, юнкерів і студентів, які крім
звірств, здійснених щодо солдат, які поверталися з фронта, били сестер милосердя,
що потрапили до їх рук. Іду на Київ. Селяни захоплено зустрічають революційні
війська»53
.
З очевидних неточностей документа варто звернути увагу не стільки на те, що під
Крутами не було С. Петлюри і згаданих у донесенні дій він, природно, не міг здій-
снити, скільки переконане твердження, що у військах Центральної Ради були «ба-
тальйони офіцерів». Мабуть такими були кваліфіковані юнкери (втім про них згаду-
ється і окремо), хоча в наступному офіцерам така впевненість «приборкувача Києва»
коштуватиме дуже дорого.
Утім, гадається, прагнути до спростування будь-яких обопільних неточностей,
відрафінування деталей не так уже й важливо. Загальних уяв про розстановку сил у
районі бою, як і про стратегічне становище УНР, достатньо, щоб зрозуміти абсолют-
ну детермінованість кінцевого підсумку. Просто зайве «копирсання» у фактах скида-
ється на бажання поставити під сумнів високий героїзм і патріотичну самопожертву
юних борців за ідею, відданих захисників національної справи.
С. Петлюрі на станції Бобрик зробили докладну доповідь про бій, що йшов під
Крутами54
.
Важко сказати, чи міг би гайдамацький кіш Слобідської України, якби кинувся на
допомогу захисникам Крут (відстань до місця бою можна було подолати за 2–3 годи-
ни), переламати ситуацію на свою користь. Швидше за все, що ні. Та враховувати в
такі моменти лише військово-оперативні міркування, розрахунки, абстрагуючись від
моральних, не можна.
С. Петлюра дав наказ рухатись у протилежному напрямку – на Київ. Він одержав
повідомлення про початок повстання на «Арсеналі» й вирішив захищати держав-
ність у її серці – столиці. Студентам, які просили про допомогу, командир коша на-
казав їхати до Дарниці.
Дорогу на Київ у Броварах заступив українізований Наливайківський полк
(1200 шабель), який перейшов на бік більшовиків55
. Гайдамаки роззброїли його (на
це, виявляється, сил вистачило) і повернулися до столиці, куди стрімко перемістився
епіцентр політичної напруги, передній край смертельного зіткнення сил, які ворогу-
вали в Україні.
***
Січневі події в древньому місті безліч разів відтворювалися й оцінювалися істо-
риками. Дослідження й публікації рясніють масою найрізноманітніших, часто вкрай
взаємосуперечних версій, тлумачень, позицій. Віднайти рівнодіючу, яка б задоволь-
нила, чи примирила всіх учасників перманентних дискусій, неможливо. А одна з най-
істотніших причин полягає в тому, що всі сторони, які конфліктують, хоча кожна і на 217
ІІІ. ВИПРБУВАННЯ ПОРАЗКАМИ
свій лад, припускаються однієї й тієї ж вади – приносять фактологічну достовірність
у жертву ідеологічним схемам.
Тому, наприклад, в радянській історіографії всіляко підносився героїзм, стійкість
 
Наші Друзі: Новини Львова