Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 15 листопада 2019 року
Тексти > Тематики > Історична

Винниченко і Петлюра - політичні портрети революційної доби

Переглядів: 144641
Додано: 01.03.2011 Додав: Крістоферсен  текстів: 90
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Крістоферсен
29
Історія України. – С. 240.
30
Там само.
31
Гражданская война на Украине. 1918–1920. Сб. документов и материалов. В 3-х т. 4-х
кн.– Т. 1. – Кн. 1. – К., 1967. – С. 266–267, 268, 402–403 та ін.
32
Нова рада. – 1918. – 22 жовтня.
33
Вісник політики, літератури й життя. – 1918. – № 43.
34
Нова Рада. – 1918. – 2 листопада.
35
Там само.
36
Там само. – 3 листоп.; Робітнича газета. – 1918. – 3 листоп.
37
Нова Рада. – 1918. – 8 листоп.
38
Гражданская война на Украине. – Т. 1. – Кн. 1. – С. 402.
39
Див.: Винниченко В. Відродження нації. – Ч. ІІІ. – С. 87.
40
Там само. – С. 89.203
ІІІ. ВИПРБУВАННЯ ПОРАЗКАМИ
41
Там само. – С. 93.
42
Дорошенко Д. Назв. праця. – С. 406–407.
43
Винниченко В. Назв. праця. – С. 95–96.
44
Цит. за: Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції. – Т. ІІІ. – С. 129.
45
Там само. – С. 105–106.
46
Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. – С. 122.
47
Там само.
48
Див., напр.: Бойко О. Назв. праця. – С. 180; Історія України. Навч. посібник. – С. 244–
245; Політична історія України. – Т. 2. – С. 297–299; Гошуляк А. До питання про створення і
функціонування Директорії // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних до-
сліджень НАН України. Вип. 18. – К., 2002. – С. 138–140.
49
Яневський Д. Політичні системи України 1917–1920 років: спроби творення і причини
поразки. – К., 2003. – С. 26.
50
Там само. – С. 253.
51
Барладяну-Бирладник Василь. Повстання проти Скоропадського. Причини і наслідки //
Останній гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873–1945. – К., 1993.
– С. 110.
52
Винниченко В. Назв. праця. – С. 158–159.
53
Стахів М. Україна проти більшовиків: Нариси з історії агресії Совєтської Росії. – Кн. 2.
– Тернопіль, 1993. – 246 с.
54
Там само. – С. 24.
55
Там само. – С. 25.
56
Там само. – С. 26.
57
Там само. – С. 26–27.
58
Там само. – С. 27.
2. «Iia?-noa??» aiieoa
Зими в Україні, як відомо, не відзначаються сталістю. Морози, правда, незмінно
тріщать на свято Водохрещі. А в іншому погода мінлива, в тому числі в середньо-
му місяці найхолоднішої пори року. Трапляються й дуже теплі дні, бува випадає й
чималенько снігу, та раптом починається дощ і земля знову чорніє. Задувають й про-
низливі вітри.
Те ж, що відбувалося в політичному житті на українських теренах у січні 1918 р.,
ніяк інакше як лютою завірюхою не назвеш. Це був місяць, коли у вирішальному дво-
бої зійшлись непримиренні сили, полярні орієнтації, відмінні суспільно-політичні
альтернативи, різні революції. Антагонізм між ними досяг апогею, шляхи до поро-
зуміння були відрізані остаточно, місце в суспільному житті могло залишитись лише
для когось одного.
То ж не дивно, що зустріч Нового року не затяглася. На традиційно особливе, ви-
значне й шановане свято взагалі ледь зважили. Було явно не до урочистостей, тим
більше – веселих пустощів.
У Бресті-Литовському, де вирішувалися воістину доленосні питання, українців
зустріли насторожено, навіть із підозрою. Юридичні невизначеності щодо держав-204
ІІІ. ВИПРБУВАННЯ ПОРАЗКАМИ
ного статусу Української Народної Республіки майже напевне обіцяли ускладнення,
для подолання яких треба було виявити чимало політичної волі, рішучості, наполег-
ливості.
У глухий кут зайшли стосунки з Антантою, яка будь-що прагнула зберегти бодай
українську частину Східного фронту, а тому виявляла неабияку ініціативність – прав-
да, поки що більше на рівні обіцянок, аніж реальних справ.
Українські Установчі збори – найвищий, найцінніший ідеал, до якого прагнув
український політикум, з луском провалювалися – нормальні вибори заважала про-
вести фронтова обстановка, що погіршувалася щодня й щогодини.
У Харкові й на ближчих до столиці УНР фронтах більшовики активно готували-
ся до скорих військових дій проти Центральної Ради, терміново мобілізовували усіх
придатних до невідворотного збройного зіткнення, масштаби якого обіцяли перевер-
шити усе, що в цьому плані трапилося в 1917 р.
Одним словом, народ, нація стояли перед неминучістю небувалих потрясінь, над-
складних випробувань, майже фізично відчували наближення грізної бурі.
Доки Центральна Рада й Генеральний Секретаріат вели публічну полеміку з ле-
нінським Раднаркомом, більшовицькими ЦВК рад України й Народним Секретаріа-
том, доводили свої права на владу в Україні, ситуація в республіці досить стрімко
змінювалася. Лавиноподібне встановлення влади рад на початок 1918 р. набуло таких
масштабів, так звузило територію, на яку поширювався реальний вплив Центральної
Ради, що загроза здачі останніх бастіонів Української революції, в тому числі й Киє-
ва, виглядала більше ніж імовірною.
Втрачаючи ґрунт під ногами, провід УНР не обмежувався лише ідеологічними
заходами, дедалі вдавався й до силових методів. Так, у ніч на 5 січня 1918 р. в Києві
за наказом Генерального Секретаріату гайдамацькі курені і загони вільних козаків
за підтримки панцерників зненацька зайняли заводи «Арсенал», «Ауто», дротяно-
цвяховий, Деміївський, снарядний, Варшавську суднобудівельну верф, механічні
майстерні політехнічного інституту, університет, управління Південно-Західних за-
лізниць та інші установи міста (загалом близько 30 пунктів). Скрізь припинялись
роботи, вилучалась знайдена зброя, були заарештовані понад 200 осіб. Того само-
го дня солдати українізованих формувань, розгромивши Уманську раду робітничих
і солдатських депутатів, убили члена ЦВК рад України, голову місцевого комітету
РСДРП(б) О. Піонтковського і голову ради, більшовика І. Урбайліса. Наступної ночі
в Києві була захоплена друкарня більшовицької газети «Пролетарская мысль». Подіб-
 
Наші Друзі: Новини Львова