Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 25 лютого 2020 року
Тексти > Жанри > Оповідання  ::  Тексти > Тематики > Релігія  ::  Тексти > Тематики > Гумор

Спів польового цвіркуна

Переглядів: 37374
Додано: 06.10.2007 Додав: Ursus  
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Якби кожен думав про те, щоб змінити самого себе, то цілий світ став би ліпшим.

ЯК УПІЙМАТИ МАВПУ
Мисливці на мавп вигадали геніальний і безвідмовний спосіб як їх упіймати. Знайшовши місце, де найчастіше збираються ці тварини, вони закопують у землю горщики з вузькою і довгою шийкою, але так, щоб видно було лише цей вузький отвір. А потім до начиння всипають жменю рису і ягід, якими полюбляють ласувати мавпи.
Мисливці ховаються, і мавпи підходять ближче. Цікаві від природи, вони з усіх боків розглядають горщики; коли ж помічають у них ще й залишені смаколики, то негайно запихають досередини руку і жадібно горнуть їжу у жменю. Проте шийка начиння дуже вузька. Вільна долоня може прослизнути, а кулак, повний ласощів, видістати годі. I мавпа щосили смикає руку, намагаючись витягнути її з горщика.
Цього моменту якраз і чекають мисливці, що зачаїлися десь поблизу. Вони кидаються на мавп і ті стають легкою здобиччю. Хоча мавпи й запекло бороняться, та їм навіть на гадку не спадає розкрити долоню і висипати їжу, аби звільнитися.
Як то люди марнують життя, боячись розтулити долоню, у якій стискають те, що вважають за необхідне, а воно насправді ні до чого не придатне.
Мисливці, вишукані й усміхнені, дуже діяльні та винахідливі. Вони ховають свої пастки у яскравих часописах, на телевізійних екранах і на вулицях. I так виховуються люди зі стиснутими долонями та з вгаслими серцями.
Не забувай, що сказав Ісус:
“Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство. Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються, невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце” (Євангеліє від Луки, 12, 32-34).

ЧЕРВОНА ЛАМПАДКА
Один протестант, під час прогулянки, зайшов зі своєю донечкою до католицького храму. Проте замість того, щоб милуватися творами церковного мистецтва, дівчинка зацікавилася червоною лампадкою, що палала біля табернакулюма.
— Татку, для чого тут ця лампадка? — спитала вона.
— Католики вважають, що всередині цієї скриньки перебуває Ісус у вигляді освяченого хліба. Лампадка нагадує всім про Його присутність, — щиро відповів батько.
За якийсь час батько з донькою пішли до своєї церкви на недільне богослуження. Дівчинка розглядалася довкола, потім потягла батька за рукав.
— Татку, а чому тут немає червоної лампадки?
— Бо для нас, протестантів, тут немає Ісуса, дитинко.
Дівчинка замружила очі, а потім, беручи тата за руку, вимовила:
— Татусю, ходімо до церковці, де є Ісус.
* У римо-католицькому храмі скринька, в якій зберігається Пресвята Євхаристія.
Чеснотливий парох з Арсу часто стрічав у церкві простого селянина, свого парафіянина. Той чоловік годинами нерухомо простоював навколішки перед табернакулюмом. Здавалося, що він навіть не ворушив губами.
Якось парох спитав його:
— Що ти робиш тут так довго?
— Просто... Він дивиться на мене, а я на Нього.
Пам’ятай: ти також можеш прийти до табернакулюма такий, який ти е. Обтяжений страхом, непевністю, неспокоєм, безладом, надіями і зрадами. Ти знайдеш дивовижну відповідь:
“Я тут!”
— Що буде зі мною, коли ніде немає жодної певності?
— Я тут!
— Не знаю, як відповідати, як реагувати, яке рішення прийняти у складній ситуації, що чекає на мене.
— Я тут!
— Шлях такий довгий, а я малий, змучений і самотній...
— Я тут!

ЗУСТРІЧ
Давня арабська легенда оповідає сумну історію про зброєносця багдадського халіфа.
Одного дня молодий зброєносець, геть засмучений, припав до ніг свого улюбленого володаря і попросив дозволу узяти бистрого мов орел скакуна.
— Для чого він тобі? — поспитав халіф.
— У саду я бачив Смерть. Вона робила мені знаки. На Вашому скакуні я втечу до Басори і там сховаюся серед торговиці. Смерть не знайде мене там.
Халіф дав хлопцеві свого скакуна. Зброєносець помчав галопом.
Халіф спустився до саду і побачив Смерть, що там чигала.
— Ти чого погрожувала моєму зброєносцеві? — поспитав він.
— Не погрожувала я йому, — відповіла Смерть, — а тільки підняла догори руки від здивування. Я спитала сама себе: чи ж це можливо, аби він був іще тут, коли маю з ним зустрітися за п’ять годин на торговиці у Басорі...
Яґин Таяма, старий славетний і надзвичайно шанований учитель володаря, не хотів прийняти до грона своїх учнів, що вправлялися у володінні мечем та стрілянні з лука, одного самурая. Як свідчить передання, той уже з дитинства вправлявся у боротьбі з думкою про власну смерть і цілком опанував мистецтво володіти собою.
— Чого ще я міг би тебе навчити? — мовив учитель, відхиляючи прохання кандидата. — Ти ж бо вже дійшов до самого серця мудрості: у мистецтві, яким володієш, криється будь-яке інше, в тому числі й мистецтво володіння мечем і стріляння з лука.
Звертаючись до своїх учнів, учитель додав:
— Хто знає смерть, знає життя. А хто легковажить смерть, легковажить життя.

МОНАХ БІДНИЙ I МОНАХ БАГАТИЙ
В одному місті було два монастирі: один дуже багатий, а другий страшенно бідний. Якось бідний монах прийшов до багатого монастиря, аби відвідати свого приятеля.
— Мій друже, певний час ми не зможемо бачитись, — сказав бідний монах. — Я-бо постановив відбути тривалу прощу, аби відвідати сто великих святинь. Будь зі мною у молитві, бо мені належить здолати стільки гір і стрімких рік.
— Що ти візьмеш зі собою у таку довгу й небезпечну подорож? — поспитав багатий монах.
— Хіба горня на воду і мисочку для рису, — з усміхом відповів бідний монах.
Другий монах дуже здивувався і суворо глянув на нього:
— Ти такий недалекоглядний, мій друже! Не можна бути аж таким нерозважним. Я також вибираюся на прощу до ста святинь, але не рушу з місця, аж доки не упевнюся, що маю при собі все необхідне для подорожі.
Минув рік. Бідний монах повернувся додому і поспішив відвідати свого заможного приятеля, щоб поділитися з ним великим і багатим духовним досвідом, який здобув під час прощі. А багатий монах признався:
— На жаль, я ще так і не зібрався в дорогу.
Один чоловік сидів у купе потяга. На кожній станції він уставав і заклопотано виглядав у вікно, потім знову сідав і зітхав, повторюючи назву станції.
Коли потяг минув уже чотири чи п’ять станцій, супутник занепокоєно спитав його:
— Щось не так? Мені здається, що Ви чимсь дуже схвильовані.
Чоловік глянув на нього і сказав у відповідь:
— Я вже давно мав би пересісти, бо їду не в тому напрямі. Але ж тут так зручно й тепло!

БИБІР ХУДОЖНИКА
Великий Леонардо да Вінчі погодився виконати фреску у трапезній монастиря Санта Марія делле Ґраціє у Мілані. Це мала бути сцена Тайної вечері Ісуса з апостолами.
Майстер хотів, аби ця фреска стала його найкращим твором, отож працював довго і старанно. Братія монастиря уже втрачала терпіння, проте праця просувалася дуже повільно.
Щоб зобразити лик Христа, Леонардо місяцями шукав натурника, чиє обличчя виражало б силу і чар, духовність і міць. Нарешті знайшов: художник надав ликові Ісуса рис Агнелла, щирого і чистого хлопчини, якого випадково стрів на вулиці.
Минув рік, і Леонардо знову міряв міланські вулиці у районі, що тішився недоброю славою, заглядаючи до сумнівних і підозрілих кнайп. Тепер-бо майстер шукав натурника для образу Юди-зрадника. Йому потрібне було обличчя, позначене неспокоєм і розчаруванням, обличчя людини, що здатна була зрадити найближчого друга. Провівши багато ночей серед різношерстих волоцюг, Леонардо знайшов-таки чоловіка, що був досконалим взірцем для Юди.
Він привів його до монастиря і взявся до малювання. Та ось майстер зауважив в очах натурника сльози.
— Чого ти плачеш? — спитав Леонардо, вдивляючись у його похмуре обличчя.
— Я — АҐНЄЛЛО, — прошепотів чоловік. — Той самий, з якого Ви малювали Ісуса.
• Нова революція у сфері косметики: гарна душа робить гарним і обличчя.

ЯКІ СЛОВА?
Один чоловік, стурбований критичним станом свого подружжя, звернувся за порадою до відомого психолога.
Психолог вислухав його і сказав:
— Тобі треба навчитися вислуховувати свою дружину.
Чоловікові та порада запала у серце. Він повернувся через місяць і повідомив, що вислухав кожне слово, яке говорила дружина.
Тоді психолог мовив, усміхаючись:
— А тепер повернися додому і вислухай те, чого вона не вимовила.
Які слова треба вповісти, аби викликати радість?
Які слова треба вповісти, аби подарувати щастя?
Чи треба вповісти дружбу і згоду?
Чи треба вповісти свободу?
А може, взяти тебе за руку?
Які слова вповісти, аби дарувати Любов?
Які слова вповісти, аби виявити співчуття?
Чи треба казати: “Кохаю тебе”?
Чи треба завжди говорити?
Чи треба казати так само: “Діти”?
А може, взяти тебе за руку?
Які слова треба вповісти? Які слова?
Коли ж нічого не кажу, коли ж мовчу?
Коли ж бо просто дивлюся на тебе,
Коли ж бо просто сміюся до тебе,
Тоді моя рука сама бере твою.
I ти почуєш ці слова в моїм мовчанні.
Блондайн
(19 років, померла від раку кістки)

ЗМІСТ
ПОЛЬОВИЙ ЦВІРКУН I МОНЕТА ................................................3
ДЛЯ КОГО? .....................................................................................6
ПРОФЕСОР I ПЕРЕВІЗНИК........................................................... 7
КОМАРІ...........................................................................................9
ЖЕРТВА ........................................................................................ 10
ГОСТИНА У ЗАМКУ..................................................................... 11
ТРИ ЛЮЛЬКИ............................................................................... 14
БАТЬКО ЗАБУДЬКО..................................................................... 16
КОЛИ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НІЧ? .......................................................20
МАНГЕТЕН ...................................................................................21
ХИТРЕНЬКА МИШКА .................................................................. 25
ЯКБИ Я НАРОДИЛАСЯ ВДРУГЕ ................................................. 26
ХТО НЕ МОЛИТЬСЯ? ..................................................................29
ТИ МЕНЕ КОХАЄШ? ................................................................... 31
ШЛЯХЕТНЕ ДЕРЕВО ................................................................... 33
ЗВІТ ДЛЯ ОРЛА ...........................................................................37
МАЙЖЕ НІЧОГО .......................................................................... 39
ЧОВЕН...........................................................................................41
ПОБЛИЗЬКО ВОГНЮ ..................................................................44
КЛОУН ..........................................................................................46
 
Наші Друзі: Новини Львова