Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 25 червня 2019 року

Сопілка

Переглядів: 8035
Додано: 30.11.2010 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/grinchenko/qmoc7.html
СОПІЛКА

І

У хаті білій край села,

Під гаєм аж густим,

Сім'я маленькая жила:

Дідусь, бабуся з ним,

Та в них і діти ще були...

І в тій хатині всі

Вони тихесенько жили

Ще в давнії часи.

І хоч у них було дочок —

Дівчат веселих — три,

Але кохали над усіх

Найменшую старі.

І справді ж гарная була

Галюсенька у них:

Як зорі оченьки блищать

З-під брівок чепурних;

Рожеві губоньки малі,

Рум'янець на щічках,

І вся головонька була

У косах і в квітках.

Вона сміється — і навкруг

Мов сонечко сія,

Мов щастям вся оповилась

Безкраяя земля;

Вона засмутиться — й немов

І сонце примерка,

Не ті мов зробляться гаї

Й квітчастая лука...

Дитячим серденьком своїм

Любила Галя всіх:

І тата, й маму, і сестер

Любила двох своїх.

Але ж із заздрощів вони

(Хоч і ховались з тим)

Любити Галю не могли —

Було-бо заздро їм,

Що батько з матір'ю старі,

Хоч дуже люблять всіх,

А Галю жалують малу

Ще більш вони, як їх.

II

Веселе літо настає,

В гаях снують пташки,

Скрізь визирають із трави

Квітки, квітки й квітки;

Метелик в'ється по квітках;

Бджола дзвенить крилом;

Вітрець тихесенький біжить,

Цілується з листом.

— Пустіть нас, — просить Галя, — в гай,

Там співи та квітки;

Ми стиглих ягід нарвемо

І поплетем вінки.

І кажуть їй тоді старі:

— А що ж хіба? — Підіть!

Та на вечерю ягідок,

Як схочете, нарвіть.

III

Побравши глечики, пішли, —
 
Наші Друзі: Новини Львова