Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 26 червня 2019 року

Кидаю слова

Переглядів: 3423
Додано: 06.12.2010 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/lepkiy/qphhi.html
<
1
>
КИДАЮ СЛОВА


Відбився я від вас, і ви мене забули.

А життя наложило ярмо на карк і казало орати.

Орю.

Кладуться скиби чорні та глибокі, довгі-предовгі. А під цими скибами мої сили, моя молодість, моє все.

Так день за днем.

І тільки в тиху ніч, як місто воне і як клопоти задрімають, відчиняю вікно та дивлюся на схід.

Дивлюся і слухаю.

Та око моє паде в пітьму просторів, а думка кане в сутолоку подій.

Так минають години, поки око не пічне в пітьмі читати, а думка до заколоту не звикне.

Тоді чую якийсь гамір великий, якийсь далекий шум і рев, наче повінь іде...

Бийте в дзвін, бийте в дзвін на тривогу, щоб збудився малий і великий, щоб до праці метнувся усякий, щоб не було на рятунок пізно, — бийте в дзвін, бийте в дзвін, на тривогу!

Гать будуйте кріпку і високу, щоб нас море грізне не залляло, щоби ми у багні не застрягли та щоб внуки дідів не прокляли, що не вміли краю боронити; гать будуйте кріпку і високу!..

Чую гам, і шум, і рев скажений.

І я на тую гать кидаю свою пайку, дрібні слова.

— Буває слово від діла важкіше, буває діло, доброго слова не варте.

Кидаю пайку на гать, най кріпиться, най росте високо!

А кидаючи, не знаю, де впадуть і де ляжуть ці слова, що кину.

Чи як камінь насподі, в основі, як те вапно, що споює каміння, чи як земля, що греблю накриває?

Хоч не знаю — кидаю здалека.

Бо, може, від цих слів, як від каміння: відіб'ється яка ворожа хвиля і покотиться назад у море з шумом?..

Може, як вапно мур скріпляє, так вони скріплятимуть каміння, що лежить в основах, ген, насподі...

А може, на них, як на землі, верх греблі виросте трава, зацвітуть квіти і вкоріниться тіниста липа або висока вистрілить тополя...

І, може, колись, у тіні цеї липи, гратимуться безтурботні діти, як ті легкі хмарки на блакиті.

Або колись (коли, хто може знати?), на струнку тополю гляне хлопець умний або дівчина вродлива коло його, і гадки їх полинуть високо, наче віти отсеї тополі...

А здалека шумітиме море, в береги скалисті вперте, переможене, приборкане, безпечне.

Гать будуйте! — кріпку і високу!


Краків, 1010

 
Наші Друзі: Новини Львова