Ввійти Зареєструватися

Література :: Аттіла Йожеф

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

СМУТОК

Гнав я оленем прудким,
смуток лагідний в очах.
А за серцем за моїм
сто зголоджених вовчаг.

Роги й пароги роняв -
на гіллі он-о висять...
Скоро сам я з оленя
в вовка перекинуся.

Буде з мене сіроман
ходом і подобою;
між братів я не тума -
усміхатись пробую.

Чую зови олениць,
очі млою повняться...
А на плечі пада ниць
листя із шовковиці.
.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...