Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 08 березня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Із книги «Танець вогню»

Переглядів: 10385
Додано: 13.04.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
І гірчили чужі слова їм.
І не ждали їх дальні люди
і ненавиділи навзаєм.

І блукання таке по світу
дуже схожим було на зраду.
І було їх, як того цвіту,
що за вітром летить із саду.

І сміялися нетямущо
як не москви з них, то стамбули.
І мовчали вони, тому що
всі важливі слова забули.

І шукали вони причину
того болю, що знову й знову
повертав їх на батьківщину,
як забуті слова – у мову.

* * *
Характер війни з вітряками –
загальнонаціональний.
На кого не глянеш – лицар
у донкіхотівських латах,
борець за свободу, чий розмір
прямопропорціональний
розмірам просвітків
не тільки в тюремних ґратах.

Метальники миттєвостей

Загострені ножі оці
метають без оглядки:
майбутній час – межи очі,
Минулий – між лопатки.

Проводи

Підводиться з колін
трава непереможна.
А біль,
котрий в душі судилося нести,
вже так закам’янів,
що нині з нього можна
тесати для могил
надгробки і хрести.

Процес

Стогне простір, привалений часом.
І залізом посвистує смерть.
І провалюється під пегасом
ненадійна повітряна твердь.

Божевільне бажання літати
з небосхилу сповзає в ковил.
І надходять нові експонати
у музей ампутованих крил.

Світ під слідством розколеться навпіл,
і до справи долучать знавці
об аорту затуплений скальпель
у сліпого хірурга в руці.

І не стане ні кращим, ні гіршим
це прозове життя, у якім
суд відмовиться вірити віршам –
найчеснішим лжесвідкам твоїм.

* * *
Безлюдне церковне подвір’я.
Ішов. Зупинився. Стоїш.
Ворушиться ангельське пір’я
з воронячим навпереміш.

І зло тебе не пожаліло,
і не обминуло добро.
Стоїш – то поглянеш на біле,
то глянеш на чорне перо.

І раптом червоне побачиш
між ними – і ледь не заплачеш.
Нахилишся, камінь візьмеш,
ворон із паркана зженеш.

І ворон зловіщо закряче.
І в серці поглибшає щем.
І ангел у небі заплаче,
і сльози, пролившись дощем,
пір’їну від кровлі сполощуть
на тихій долоні твоїй.

І грішники матимуть прощу
за муки в юдолі земній.

І скупане золото бризне
із купола церкви на світ.
І над видноколом повисне
веселка, мов арка воріт.

Це в рай, а чи в пекло ворота?
...Стоїш – а тонка позолота
стікає і кане в пісок.
Стоїш – а в паркані навпроти
рожевою піною з рота
іде крізь штахети бузок.

Стоїш і спиваєш очима
беззахисний промінь, що блима
між листям на мокрім вікні,
немовби то неопалима
горить купина вдалині.

Хронікальні кадри

Мураха солдатик червоного кольору лізе
в червоному від крові траву і маскується в ній.
Над шляхом до храму із свистом літає залізо.
Чорноземля. Суглинок. Попіл. Іржа. Перегній.

***
 
Наші Друзі: Новини Львова