Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 08 березня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Із книги «Жива і скошена тече в мені трава»

Переглядів: 10705
Додано: 13.04.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
і на них
перейшла.
То вона
а чи сіль
Сиваша -
не відразу
збагнеш
оддалік.
То від неї
сивіє
душа
день у день,
рік у рік,
вік у вік.
А міраж
Сиваша
не щеза.
І стоїть,
як міраж,
білий світ,
де без солі
сльоза -
не сльоза,
кров без солі —
не кров,
піт — не піт.
Хто ж мені
скаже правду
в одвіт
в час, коли
світом править
олжа,
то Сиваш
мені застує
світ
а чи дуже
велика
сльоза?
Гей, воли,
не мовчіть,
я ж бо ваш
друг і брат
споконвік
і повік.
Ну скажіть ви,
чи скоро
Сиваш.
Снам про нього
вже втратив я
лік.
Та мовчать,
ох, мовчать же
воли.
День у день,
рік у рік,
вік у вік
тягнуть віз,
як і досі
тягли,
тільки, мабуть,
уже
в інший бік.
Степ як степ:
ліг собі
і лежить.
І сліди
від коліс
поглина.
Ну а віз -
хить та хить,
хить та хить.
Він
колиска моя
і труна.


СКУБЕТЬСЯ ПІР’Я, ПУХ ЛІТАЄ
“Ще треті півні не співали...”
Й не заспівають.
Це – кінець.
Нівроку вдався холодець,
давно таким не смакували.

Ото вже буде подушок!
Літає пух, скубеться пір'я.
Кривавий сніг покрив подвір'я.
Де дух витав — повзе душок.

Ото вже спатиметься м’яко
та міцно ж, наче після маку!
Ото вже рильце у пушку
в подушку вриється пухку!

А тихо буде! Як у вусі
й т.д. й т.п. в такому ж дусі.
Скубеться пір'я, пух літа,
в степу могили заміта.

ДРУЗЯМ
Та вже ж наше та й товариство –
Як розгардіяш...
Українська народна пісня

На дні кругової чари
ні краплі уже нема.
І рвуть наше коло чвари.
І ми вже не кружкома,
як досі,
а поодинці
по закутках сидимо,
і заздрощі, мов ординці,
по одному нас в ярмо
впрягають.
Це ж нам у ньому
спокутувати вину —
по суті, здавен відому
і нині вже тим страшну,
що треба і нам спивати
одну з найгіркіших чаш
та в самотині співати
про власний розгардіяш.
 
Наші Друзі: Новини Львова