Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 26 червня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Із книги «Дорога завдовжки з любов»

Переглядів: 9306
Додано: 13.04.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Із книги “Дорога завдовжки з любов” (К.: Молодь, 1988)

ПЕРЕСОХЛЕ РІЧИЩЕ
Де ріка протікала,
Тече борозна.
В пересохлому річищі,
темний від мулу,
час тече,
мов глибока вода прибутна,
і виорює плуг з його темного дна
дно ріки,
світлу назву її затонулу.
Плуг виорює з темряви
корені слів ,
крила стріл і надій
і на глині гончарній
від дитячої ніжки
невпевнений слід,
круг якого нанесено знаки солярні.
Стих між пальцями
сріберний голос води,
лиш луна,
як вінок на Івана Купала,
ще пливе,
ще не тоне,
ще кличе туди,
де нога не ступала...
ступала...
ступала...

ГОЛОСОМ СКІФА
Стоїть у степу
скам'янілий мій час,
мов ідол камінний,
стоїть.
І тягнеться в ньому
грабіжницький лаз,
завалений прахом століть.

Розвіявся попіл
жертовних багать,
мов курява курява,
збита конем...
Останнього разу
від мене вже тать
цим лазом
вертавсь порожнем.

Пощо ж йому,
Справді,
руків’я мечів,
та глина,
руда від іржі,
та чаша,
в котрій я вуста омочив
на гострій —
що меч мій —
межі?..

Щоб міг я в сідлі
її спити до дна,
я сонцю і степу моливсь.
Я думав чомусь, що солодка вона.
Жорстоко ж я в ній помиливсь!

Це в ній запеклася по вінця
іржа,
неначе в землі —
моя кров.
І вже не болить мені
гостра межа,
котру я колись перейшов.

Я переступив
не для того її,
щоб нині
у надрах земних
про те лиш
повідали
кості мої,
що хтось потоптався по них...


ПОЧАТОК БАЛАДИ
Впала ніч на землю круком,
крикнув сич за Базавлуком,
прокотилася луна —
і прогнулась далина.

І повищала могила,
та, що з вітром говорила.
І понижчала трава
ам, де кралась татарва.

Кінь прибіг, не став іржати,
а сказав: \"Не час лежати —
в Дикім полі коней чуть:
не по-нашому іржуть\".

Батько шарпа за чуприну,
каже: \"Ворог близько, сину!\"
Мати шарпа за рукав,
каже: \"Смерті не проґав!\"


А жона: “Біжи щодуху,
клич негайно повитуху!
Син на поміч нам іде,
аж земля під ним гуде\".

БАЛАДА ВРЯТОВАНОГО ВІКНА
Зустрічний рух душі,
зустрічний рух вікна
з похиленим хрестом
надламленої рами…
Вгинається від сліз
дорога рятівна.
Хитається душа,
розхитана вітрами.
Розхитані стоять
ворота і тини,
 
Наші Друзі: Новини Львова