Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 13 грудня 2019 року
Тексти > Жанри > Оповідання  ::  Тексти > Тематики > Фантастика

Юність

Переглядів: 10717
Додано: 29.03.2008 Додав: Didpanas  текстів: 213
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Didpanas Джерело: А. Азімов, Кінець Вічності. К. Дніпро, 1990
— За півгодини,— відповів Дослідник.
На них чекала самітна подорож. Решта сімнадцятеро членів екіпажу загинули, і прах їхній лишився на чужій планеті. Вони повертатимуться на пошкодженому кораблі, і керування ним цілком ляже на плечі Дослідника.
— Що за вдалий хід — не зачіпати тих дітлахів! Ми матимемо дуже вигідний контракт, дуже вигідний.
«Бізнес»,— майнуло в Дослідника.
— Дивись, як вони вишикувалися, проводжаючи нас. Всі до одного,— сказав Торговець.— Чи не надто близько вони підійшли, як ти гадаєш? На цьому етапі наших стосунків не хотілося б обпалити когось із них при старті.
— Відстань безпечна.
— Ото страхіття, правда ж?
— Досить приємні внутрішньо. Навіть подумки доброзичливі.
— А з вигляду й не скажеш. Надто той, малий, який нас перший знайшов.
— Вони звуть його Рудий.
— Потвора і таке ім'я. Аж смішно. Йому й справді шкода з нами прощатися. До мене лише не доходить чому. Наскільки я зрозумів, він утратив нагоду пристати до якоїсь там організації, але я не доберу, до якої саме.
— До цирку,— коротко відповів Дослідник.
— Що? Яке зухвале чудисько!
— Чом би й ні? А що б робив ти у своєму світі, побачивши такого заброду, як він? Якби знайшов його, сонного, на Землі? З червоними мацаками, шістьма ногами, псевдоподіями й таке інше?

14

Рудий дивився, як даленіє зореліт. Його червоні мацаки, через які його так прозвали, до останньої миті дриґотіли з жалю за втраченою мрією. А в очах блискотіли жовтаві кристали. Так блищать сльози в очах землян.


 
Наші Друзі: Новини Львова