Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 19 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Оповідання

Оповідання про славне військо запорозьке низове

Переглядів: 185845
Додано: 27.04.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
Із дванадцяти штук гармат гримали,
Ясу воздавали.
Тоді козаки собі добре дбали:
Сім штук гармат собі риштували,
Ясу воздавали, На Лиман-ріку іспадали,
К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:
“Хвалим тя, господи, і благодарим!
Були п'ятдесят чотири роки у неволі,
А тепер чи не дасть нам бог хоть час по волі!”
А у Тендрові-острові Семен Скалозуб
З військом на заставі стояв
Та на тую галеру поглядав,
До козаків словами промовляв:
“Козаки, панове-молодці!
Що сяя галера: чи блудить,
Чи світом нудить!
Чи много люду козацького має,
Чи за великою здобиччю ганяє?
То ви добре дбайте:
По дві штук гармат набивайте,
Тую галеру з грізної гармати привітайте,
Гостинця їй дайте”.
Тоді козаки теє зачували,
До його промовляли:
“Семене Скалозубе, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Десь ти сам боїшся
І нас, козаків, страмишся:
Єсть сяя галера не блудить,
Ні світом нудить,
Ні много козацького люду має,
Ні за великою здобиччю ганяє;
Се, може, є давній, бідний невольник із неволі утікає...”
То Семен Скалозуб теє зачуває,
До козаків промовляє:
“А ви таки віри не доймайте,
Хоч по дві .гармати набивайте,
Тую галеру із грізної гармати привітайте,
Гостинця їй дайте.
Як турки-яничари, то у пень рубайте,
А як бідний невольник, то помочі дайте!”
Тоді козаки, як діти, негаразд починали:
По дві штуки гармат набивали,
Тую галеру із грізної гармати привітали,
Три дошки у судні вибивали,
Води Дніпрової пускали...
Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Чогось догадав,
Сам на чердак виступав,
Червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені виймав;
Розпустив, до води похилив,
Сам низенько уклонив:
“Козаки, панове-молодці!
Ця галера не блудить,
Ні світом нудить,
НІ много люду козацького має,
Ні за великою здобиччю ганяє:
Се єсть давній бідний невольник,
Кішка Самійло із неволі утікає.
Були п'ятдесят чотири годи у неволі,
Тепер чи не дасть нам бог хоч час по волі!”
Тоді козаки у каюки скакали,
Тую галеру за мальовані облавки брали.
Та на пристань стягали,
Од дуба до дуба
На Семена Скалозуба
Паювали,
Тую галеру та на пристань стягали.
Тоді златосинії киндяки — на козаки,
Златоглаві — на отамани,
Турецькую білу габу — на козаки на біляки;
А галеру на пожар спускали.
А срібло-злото на три часті пайовали:
Першу часть брали, на церкви накладали
На святого Межигірського Спаса,
На Трахтемирівський монастир,
На святую Січовую Покрову давали,
Которі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи й лягаючи,
Милосердного бога благали;
А другую часть поміж собою пайовали;
А третю часть брали,
Очертами сідали,
Пили та гуляли,
Із семип'ядних пищалей гримали,
Кішку Самійла поздоровляли:
“Здоров, — кажуть, — здоров, Кішко Самійле,
Гетьмане запорозький!
Не загинув єси у неволі,
Не загинеш із нами, козаками, по волі!”
Як свідчить дума, зустріч Самійла Кішки з Скалозубом сталася біля острова
Тендра. Справді року 1599-го гетьман Війська Запорозького Семен Скалозуб вийшов
із Січі морським походом на далеке турецьке місто Азов; що стояв на гирлах річки
Дону. Можливо, якраз тоді, коли Самійло Кішка плив турецькою галерею до
Дніпровського лиману, запорозькі козаки з чайками перестоювали біля Тендри,
очікуючи, мабуть, доброго вітру.
Простоявши там небагато, старий та молодий гетьмани розлучилися: Скалозуб пішов
із запорожцями в море; Кішка зі своїми сивими товаришами щасливо повернувся на
Січ і, пробувши там деякий час, поїхав до свого рідного міста Канева. На Україні
старий гетьман, знеможений у неволі, був дуже вражений змінами у стосунках
поляків з українцями й навпаки, а ще дужче його приголомшив розбрат між самими
козаками.
Не встиг Самійло Кішка розпитатися, що сталося за 26 років без нього, як на Січ
надійшла лиха звістка, що Скалозуб майже з усім товариством загинув у
Керченській протоці. Запорожці за такої тяжкої години покликали з Канева свого
старого ватажка та обрали його на гетьмана.
Невважаючи на складне становище України, Самійло Кішка надзвичайно швидко й
розумно розібрався в усіх складнощах і повернув усі справи на користь козацтву.
Розуміючи, що тільки в єднанні сила, новообраний гетьман першим ділом узявся за
налагодження добрих стосунків між запорожцями й реєстровими козаками. Січовики
намагалися вийти на море рятувати Семена Скалозуба з військом, бо мали вісті, що
турки, заставши зненацька козацькі чайки в Керченській протоці, загнали їх у
затоку й, порозбивавши з гармат, захопили більшість козаків у бранці й повезли
до південних берегів Чорного моря. Кішка зразу ж заходився лагодити нові човни й
послав на Україну кликати до походу реєстрових козаків.
Давня слава Самійла Кішки ще жила в народі й негайно підняла козацтво на ноги. З
України на Січ прибуло кілька тисяч козаків, і похід на море був щасливий.
Кішка, хоч і не знайшов Скалозуба, та зате наробив туркам багато шкоди й
повернувся назад із великою здобиччю, притягши із собою на Дніпро навіть кілька
турецьких галер із визволеними невольниками.
Цей вдалий похід об'єднав усе козацтво, й погасла ворожнеча між запорожцями й
 
Наші Друзі: Новини Львова