Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 19 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Оповідання

Оповідання про славне військо запорозьке низове

Переглядів: 185847
Додано: 27.04.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
Полуночної години дожидали.
А Самійло Кішка чогось догадав,
За бідного невольника ланцюгами втроє себе прийняв,
Полуночної години дожидав.
Стала полуночная година наступати,
Став Алкан-баша з військом до галери прибувати,
То до галери прибував, словами промовляв:
“Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте,
Мойого вірного клюшника не збудіте;
Самі ж добре поміж рядами проходжайте,
Всякого чоловіка осмотряйте,
Бо тепера він підгуляв,
Щоб кому пільги не дав”.
То турки-яничари свічі у руки брали,
Поміж рядів походжали,
Всякого чоловіка осмотряли...
Бог поміч: за замок руками не торкали!
“Алкане-башо, безпечно почивай;
Доброго і вірного клюшника маєш:
Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав,
По три, по два старії кайдани посправляв.
А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв”.
Тоді турки-яничари у галеру входжали,
Безпечно спати лягали,
А котрії хмільні бували, на сон знемагали,
Коло пристані Козловської спати полягали.
Тоді Кішка Самійло полуночної години дождав,
Сам між козаків устав,
Кайдани із рук, із ніг у Чорне море пороняв;
У галеру входжає, козаків пробуджає,
Шаблі булатні на вибір вибирає,
До козаків промовляє:
“Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте,
Ясини не вчиніте;
Ні которого турчина в галері не збудіте!..”
То козаки добре зачували:
Самі з себе кайдани скидали,
У Чорнеє море метали,
Ясини не вчинили,
Ні одного турчина в галері не збудили.
Тоді Кішка Самійло до козаків промовляє:
“Ви, козаки-молодці, добре, браття, дбайте:
Од города Козлова забігайте,
Турків-яничарів у пень рубайте,
Которих живцем у Чорнеє море метайте!”
Тоді козаки од города Козлова забігали,
Турків-яничарів у пень рубали,
Которих живцем у Чорне море метали.
А Кішка Самійло Алкана-башу із ліжка взяв,
На три часті розтяв,
У Чорнеє море пометав,
До козаків промовляв:
“Панове-молодці! Добре дбайте:
Всіх у Чорнеє море метайте,
Тільки ляха-потурнака не рубайте, —
Міждо військом для порядку за яризу
військового зоставляйте”.
Тоді козаки добре дбали:
Всіх турків у Чорнеє море пометали.
Тільки ляха-потурнака не зрубали, —
Міждо військом для порядку за яризу
військового зоставляли.
Тоді галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли.
Та ще у неділю, барзо рано-пораненьку,
Не сива зозуля закувала,
Як дівка-санджаківка коло пристані походжала
Та білі руки ламала, словами промовляла.
“Алкане-башо, трапезунське княжате!
Нащо ти на мене такеє великеє пересердів маєш,
Що од мене сьогодні барзо рано виїжджаєш?
Коли б була од матері
Сорому і наруги прийняла,
З тобою хоч єдину ніч перебувала!”
Скоро ся тоє промовляли,
Галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли.
А ще у неділеньку
У полуденну годиноньку,
Лях-потурнак од сна пробуждав,
По галері поглядає, що ні єдиного турчина
в галері немає.
Тоді лях-потурнак із ліжка вставав,
До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає.
“Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький,
Батьку козацький! Не будь же ти на мене,
Як я був наостанці мого віку до тебе!
Бог тобі допоміг неприятеля побідити,
Та не вмітимеш у землю християнську входити!
Добре вчини:
Половину козаків у окови до опачин посади,
А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди:
Бо ще будемо од города Козлова до города Цареграда гуляти,
Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,
Будуть Алкана-башу з дівкою-санджаківкою
По зальотах поздоровляти;
То як будеш одвіт давати?..”
Як лях-потурнак научав,
Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:
Половину козаків до опанчин у окови посадив,
А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.
Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти,
Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати
І галеру із гармати торкати,
Стали Алкана-башу з дівкою-санджаківкою
По зальотах поздоровляти.
То лях-потурнак чогось догадав:
Сам на чердак виступав.
Турецьким біленьким завивалом махав;
Раз то мовить по-грецьки,
Удруге — по-турецьки,
Каже: “Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте,
Од галери одверніте:
Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,
На похмілля знемагає,
До вас не встане, голови не зведе.
Казав: як буду назад гуляти,
То не буду вашої милості й повік забувати”.
Тоді турки-яничари од галери одвертали,
До города Цареграда убігали,
Із дванадцяти штук гармат гримали,
 
Наші Друзі: Новини Львова