Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 19 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Оповідання

Оповідання про славне військо запорозьке низове

Переглядів: 185849
Додано: 27.04.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
Міг би йому листи визволені писати,
Щоб не міг ніхто ніде зачіпати.
Сеє турки зачували, нічого не сказали,
Бідні невольники, хоч добре зіі.іли,
Собі промовчали.
Тільки обізветься між турків лях-потурнак,
Клюшник галерський, сотник переяславський,
Недовірок християнський.
“Як же, — каже, — Алкане-башо, твій сон одгадати,
Що ти хочеш нам повідати?”
— “Такий мені, небожа, сон приснився,
Бодай ніколи не явився!
Видиться: моя галера, цвіткована, мальована,
Стала вся обідрана, на пожар іспускана;
Видиться: мої турки-яничари
Стали всі в пень порубані;
А видиться: мої бідні невольники,
Которії були у неволі, то всі стали по волі;
Видиться: мене гетьман Кішка
На три часті розтяв,
У Чорнеє море пометав...”
Та скоро теє лях-потурнак зачував,
К йому словами промовляв:
“Алкане-башо, трапезунтський княжате,
молодий паняте!
Сей тебе сон не буде нітрохи зачіпати,
Скажи мені получче бідного невольника доглядати,
З ряду до ряду саджати,
По два, по три старії кайдани і новії справляти,
На руки, на ноги надівати,
Червоної таволги по два зубці брати,
По шиях затинати,
Кров християнську на землю проливати!”
Скоро-то теє зачували,
Од пристані галеру далеко відпускали,
До города до Козлова,
До дівки-санджаківки на зальоти поспішали.
То до города Козлова прибували, —
Дівка-санджаківка навстрічу виходжає,
Алкана-башу в город Козлов зо всім військом затягає.
Алкана-башу за білу руку брала,
У світлиці-кам'яниці зазивала,
За білу скамню саджала,
Дорогими напитками напувала,
А військо серед ринку саджала.
То Алкан-баша,
Трапезунтське княжа,
Не барзо дорогії напитки уживає,
Як до галери двох турчинів на підслухи посилає:
Щоб не міг лях-потурнак Кішки Самійла одмикати,
Упоруч себе саджати.
То скоро ся тії два турчини до галери прибували,
То Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Словами промовляє:
“Ой ляше-потурначе, брате старесенький!
Коли і ти був у неволі, як ми тепера:
Добро нам учини,
Хоч нас, старшину, відомкни,
Хай би і ми у городі побували,
Панське весілля добре знали”.
Каже лях-потурнак:
“Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Добро ти вчини:
Віру християнську під нозі підтопчи,
Хрест на собі поламни.
Аще будеш віру християнську під нозі топтати,
Будеш у нашого пана молодого за рідного брата пробувати.
То скоро Кішка Самійло теє зачував,
Словами промовляв:
“Ой ляше-потурначе, сотнику переяславський,
Недовірку християнський!
Бодай же ти того діла не діждав,
Щоб я віру християнську під нозі топтав!
Хоч буду до смерті біду та неволю приймати,
А буду в землі козацькій голову християнську покладати.
Ваша віра погана,
Земля проклята”.
Скоро лях-потурнак теє зачуває,
Кішку Самійла у щоку затинає.
“Ой, — каже, — Кішко Самійле, гетьмане запорозький!
Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,
Буду тебе наче всіх невольників доглядати,
Старії й нові кайдани направляти,
Ланцюгами за поперек утроє буду тебе брати”.
То тії два турчини теє зачували,
До Алкана-баші прибували:
“Алкане-башо, Трапезунтське княжа,
Безпечно гуляй!
Доброго і вірного клюшника маєш:
Кішку Самійла в щоку затинає,
В турецьку віру ввертає”.
То Алкан-баша,
Трапезунське княжа,
Великую радість мало,
Пополам дорогії напитки розділяло:
Половину на галеру одсилало,
Половину з дівкою-санджаківкою уживало.
Став лях-потурнак дорогії напитки підпивати,
Стали умисли козацькі голову клюшника розбивати:
“Господи! Єсть у мене що іспити і сходити.
Тільки ні з ким об вірі християнській поговорити...”
До Кішки Самійла прибуває,
Поруч себе саджає,
Дорогого напитка метає,
По два, по три кубки в руки наливає.
То Кішка Самійло по два, по три кубки в руки брав,
То в рукава, то в пазуху, крізь хустку третю, додолу пускав.
Лях-потурнак по єдиному випивав,
То так напився, що з ніг звалився.
То Кішка Самійло та й угадав:
Ляха-потурнака до ліжка вмісто дитини спати клав;
Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав,
На п'яти чоловік по ключу давав:
“Козаки-панове! Добре дбайте:
Один другого одмикайте,
Кайдани із рук, із ніг не скидайте,
Полуночної години дожидайте”.
Тоді козаки один одного одмикали,
Кайдани із рук, із ніг не скидали,
Полуночної години дожидали.
 
Наші Друзі: Новини Львова