Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 27 червня 2019 року

Пані Твардовська

Переглядів: 6139
Додано: 29.04.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ПАНІ ТВАРДОВСЬКА

Перекладач: М.Рильський

П'ють, гуляють, люльки палять,
Танці, витівки, сваволя,
Мало корчми не розвалять,-
Ха-ха! Хі-хі! Гей же! Голя!

Пан Твардовський, взявшись в боки,
Кінець столу отаманить:
\"Гуляй, душе! Світ широкий!\" -
I чарує, і туманить.

Воякові, що грав зуха,
З усіма до бійки пнувся,
Свиснув шаблею край вуха -
Воїн зайцем обернувся.

Адвокату з трибуналу,
Що медок смоктав для свята,
Брязнув гаманцем помалу -
I став пес із адвоката.

Стукнув тричі в ніс шевцеві,
До чола примкнув три цівки -
Повно в кубки кришталеві
Наточив відтіль житнівки.

Та як пив свою він чару,
Шум якийсь у чарі знявся.
Заглядає: \"Тю, примаро!
Відкіля ти, кумцю, взявся?\"

Чортик там на дні таївся...
Сущий німець куцополий!
Він громаді уклонився,
Зняв бриля - і враз додолу

Пада з чарки на підлогу.
Впав, росте на два аршини -
Ніс гачком, курині ноги,
Кігті - зовсім яструбині.

\"А, Твардовський! Як ся маєш?
Промовля він чемно дуже.-
Як? Невже-бо не пізнаєш?
Мефістофель я, мій друже!

Ти ж під Лисою горою,
Власну душу запродавши,
Договір зложив зі мною,
Що чорти повинні завше

Бути слугами твоїми;
Та коли мине два літа,
Мав поїхать ти до Рима,
Щоб тебе нам ухопити.

Але й сім літ проминуло,
А виходить так негоже,
Що про тебе пекло чуло,
А побачити не може!

Та ми помсти не тягтимем,
Надійшла хвилина ждана:
Корчма ця зоветься \"Римом\",-
Арештую я мосьпана!\"

Пан Твардовський до порогу
Хтів проскочити раптово,-
Чорт закрив йому дорогу:
\"А де ж чесне панське слово?\"

Що тут діять? Доведеться
Наложити головою!
Та Твардовський удається
Враз до витівки нової:

\"В договір заглянь-но, брате!
Там стоїть така умова,
Що мене як будеш брати,-
Я віддамсь тобі без слова,

Право маю лиш три рази
Взяти чорта до роботи,
Три завдать тобі накази,
Щоб ти виконав достоту.

Глянь - ось коник на картині
Корчми цеї знак одмінний.
Хай на ньому сяду нині -
I, як вихор, він полине.

Із піску зроби нагайку,
Щоб було коня чим гнати,
А он там, посеред гайку,
Дім постав понад Карпати.

Стіни з зерняток горіха
Хай знесуться над байраком,
Із борід єврейських стріха,
Густо висіяна маком.

Цвях оцей собі візьми ти,
Щоб за мірку був єдину:
Треба три таких забити
В кожну макову зернину!\"

Чорт мерщій коня сідлає,
Чорт коня годує й поїть,
Нагая з піску звиває -
Кінь на місці ледве встоїть.

Сів Твардовський на гнідого,
Пробує ходою, скоком,
Рушив чвалом у дорогу;
Зирк - будинок перед оком.

\"Ну, друзяко, чесна праця!
Тож берися до нової:
 
Наші Друзі: Новини Львова