Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 14 серпня 2020 року
Тексти > Жанри > Поема

Голод

Переглядів: 3194
Додано: 26.11.2012 Додав: ІгорКо  текстів: 383
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
<
1
>
Із зажурою прийшла матуся до хати, —
Чим сьогодні я вас буду, діти, годувати?
Все забрали із комори, вивезли худобу,
Залишили у селі якуюсь хоробу.

Я сьогодні лободу з корою варила,
Завтра піду ще у поле, лиш би була сила.
Може знайду колосок, може два знайдеться,
Ізотремо на камінні, коровай спечеться.

На сльозах замісим тісто, спечемо у печі,
Йду до лісу, по галуззя, холодно малечі.
Щоб дійти.., не впасти долу посеред дороги,
Боже правий, за що кара, за що спухлі ноги?

А на дворі моросить, пробирає холод,
По Вкраїні ходить смерть і лютує голод.
У сусіди хтось помер, кладуть на підводу,
Чи пітти он ди над став, кинутись у воду?

Хто же дітонькам тоді принесе поїсти?
Ой стомилася йдучи, треба хоч присісти.
А як сяду то засну, засну вже на віки,
Сила тане, а ще холод сплющують повіки…

Вдарив дзвін, іще хоронять, дорослі та діти,
Умирають цілі сім'ї, нікому возити.
Уже й \"круки\" по селу бандою не ходять,
Кажуть в місті є їда, дітей туди водять.

У дитдомі заберуть, лишень би пожили,
Нехай краще у чужих, а не у могили.
Що за люди? Звідки взялись, хто наслав це лихо?
В хаті темно, дитя плаче, їсти просить тихо.

Ручки, ніжки сірничками, з одежини - шмати,
Лише очі промовляють: - Божа ж твоя мати…
Ще хвилину подивлюся, серце розірветься,
А дзвін кличе на біду, лиш вона озветься.

Рік голодний тридцять другий, прийшов межи люди,
Москаль пхає револьвера, тиця межи груди.
За москвою посіпаки, як собаки в зграї,
Боже, дай же нашим дітям пожити хоч в Раї!

А на дворі моросить, пробирає холод,
По Вкраїні ходить смерть і лютує голод.


Ігор Стожар

 
Наші Друзі: Новини Львова