Тексти
>
Жанри
>
Повість
Розділ 8
Сканував: Віктор Пісковський, Юлія Косаренко (ELUL)
Джерело: Київ: Наукова думка, 1966. ст.38-322.
Раз восени в один з сорокових років отець Харитін сидів в своїй кімнаті і вчив свою старшу дочку Надезю читати. Онисія Степанівна, не маючи ніякої роботи, пішла в пекарню, поштурхала кочергою в порожню піч і, як непосидюща господиня, видумала собі таку роботу: одчинила здорову на коліщатах скриню, що стояла в кімнаті, і навіщось то розгортувала, то згортала сорочки, наволічки, простирадла та сувої полотна. Надезя сиділа коло стола над граматкою і твердила: тма, мна, здо, тло, тию, нию, тлю, тля, "здохло дякове теля". Цей ненаписаний в граматці кінець вона часто чула од свого батька і все прикидала його в кінці, думаючи, що й це там десь написано.
— Що то ви, Онисіє Степанівно, ото робите? — спитав отець Харитін.
— Ах, нема роботи, то перебираю то се, то те, аби дурно .....