Ввійти Зареєструватися

Література :: Іван Нечуй-Левицький

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 1

Сканував: Віктор Пісковський, Юлія Косаренко (ELUL) Джерело: Київ: Наукова думка, 1966. ст.38-322.

Широко розкинулось село Вільшаниця, недалеко од Росі, по зелених горбах та долинах. Серед села в долині лиснів довгий ставок. Коло самої греблі проти млина на пригорку стояла стара дубова церква з п'ятьма банями, а коло неї, неначе вгніздившись в густому вишнику, стояла ще старіша за церкву, присадкувата, широка дзвіниця з стовпчиками навкруги. Проти церкви через дорогу була оселя вільшаницького священика; за старим домом зеленів старий садок. І пригорки, й довгі долини, й зелені левади в вербах понад ставком — усе зеленіло й лисніло на веселому сонці, а білі чисті хати скрізь біліли в садках, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх в поетичному безладді по горбах та долинах.

На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу, проти синього не .....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...

 

• Падолист  09:12 21.11.2007
  0 0
  Повість написана в період найбільшого розквіту Нечуєвої творчости. Змальовуються там почасти дійсні колоритні образки з життя української провінції 19 віку, а почасти таки майже ідилічну картину українського села, а також церковно-релігійну його складову.
  За що і поплатилося воно - українське село - на початку наступного, 20-го, жорстокого сторіччя, і особливо в 30-ті роки, де більшовики брутальним способом взялися підрубувати стрижень всеї українськости - село. Та не вдалося їм це зробити! Іскра жевріла, і прийде час, що спахне ще вогонь, котрий спопелить ненависну червону гідру, що віками сотала кров з українського тіла.