Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 12 грудня 2019 року
Тексти > Жанри > Повість

Микола Джеря

Переглядів: 96235
Додано: 04.05.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 2
Повість

Присвячується М. В. Лисенкові

Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині
невеличка річка Раставиця. Серед долин зеленіють розкішні густі та високі верби,
там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно
блищить проти сонця біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця
неначе заплуталась в зеленому гіллі старих груш. Подекуди з-поміж верб та садків
виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь.
По обидва береги Раставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та
левади, не одгороджені тинами. Один город одділяється од другого тільки рядком
верб або межами. Понад самим берегом в'ється в траві стежка через усе село.
Підеш т .....
 

Відгуки 2

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Ще б пак не вразити!
    У шкільні роки, в шкільній обов’’язковій до прочитання програмі, "Микола Джеря" пойняв мене до самої душі! Але кінцівка... я б не сказав, що вона нудна... Я навіть не можу й досі збагнути того стану, в який мене ввела кінцівка "Миколи Джері", бо... мені просто потекли сльози.... То шедевр. Нечуй так гарно, на такій задумливій ноті закінчив свою повість, як ото євангелист Іван завершив своє Євангеліє. На віки зостанеться - як то, так і друге...
    Просто перечитую нині заново твори Нечуя-Левицього. І багато чого нового для себе дізнаюся.
  • 0 0
    Цей твір мене вразив. Він такий неординарний. Не такий, як всі! Але кінцівка мені здалась дуже нудною. Ось так!
Наші Друзі: Новини Львова