Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 06 серпня 2020 року
Тексти > Жанри > Повість

Хмари

Переглядів: 142779
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
овість

Одного літнього гарячого дня, в місяці липці 183... року, з города Тули вийшла
купка хлопців, убраних по-дорожньому. На молодих паничах були сіртуки з темної
парусини з чорними роговими ґудзиками, суконні широкі й круглі картузи. Кожний
мав за плечима торбу з одежею, книжками й харчами; кожний держав у руці палицю.
Паничі були високі на зріст, кремезні, широкоплечі й русяві, їх рум'яні, повні
щоки були здорові якось по-сільській; жилавими руками, кремезними плечима й
шиями вони скидались на великоруських робітників або крамарів-коробейників. Між
ними один був вищий од усіх цілою головою: то був їх поводатар, Степан
Воздвиженський. Це були тульські семінаристи. Вони йшли до Києва. Деякі були
послані на скарбові гроші в .....
 

Відгуки 1

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • Падолист  23:37 13.01.2008
    0 0
    «Хмари»… Чому Нечуй-Левицький назвав свою повість «Хмари»?
    Отакі думки мене розібрали, коли наважився врешті прочитати цю його повість. Не мав на думці, звичайно, що майстер опису природи Нечуй взявся описувати… хмари, що, може, поважно собі пропливають у небі, а, може, стрімко женуть собі там… Але навіть як би це так і було, то, гадаю, письменник не пошкодував би всього свого творчого хисту, щоб так само красно описати хмари на небі, як села на Васильківщині і річку Раставицю в одному творі.

    Рецензія в кінці книжки гласить, що “повість «Хмари» висвітлює процес денаціоналізації української інтелігенції, що відбувався у двох напрямах: перший – сполячення, другий - обрусіння”. Отже, тут завдяки рецензентові в думці в нас постає Іван Нечуй-Левицький, як такий собі… революціонер (!), що змальовує тяжке становище і селянства, і тої інтелігенції - як достоту в радянські часи радянські рецензенти давали оцінку творчости Шевченкові, Франкові. Що вони теж ніби-то були революціонери…

    А тої революційності в «Хмарах» - КАТМА! Нема там її в творі, і край! В повісті «Хмари» до тої «деціоналізації» автор торкається так, між іншим.

    Тут варто навести слова ще однієї рецензії, поданої на самім початку книжки.
    “Іван Левицький-Нечуй не був борцем ані полемістом, не був чоловіком партії, прихильником такої чи іншої політичної доктрини чи програми… Він був українцем і українським, виключно українським письменником… Іван Левицький творив повісті, призначені зовсім не для мужика або не виключно для мужика, а для «всесловної» української нації, для українських інтелігентів, таких, яких бачив, може, очима свого духу в будущині, в народження яких вірив, вірячи в живучість і суцільність своєї нації (Іван Франко)”

    Всі твори Нечуя-Левицького просякнуті великою щирістю, любов’ю до природи, свого краю, ніжністю, а також його особливим гумором, веселими жартами, самоіронією, - зрештою всім тим, що так притаманно як українському народові загалом, так і панові-автору зокрема. Що, власне, і робив письменник, описуючи життя українського народу в усіх його проявах.
    ***

    Так чому все-таки «Хмари»?.. Це просто тонкий, може, навіть і напівсвідомий натяк на те, що над українськістю згущуються хмари, що він їх добачив «очима свого духу».
Наші Друзі: Новини Львова