Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 20 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Роман

Людина біжить над прірвою

Переглядів: 111429
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 2
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

...А вони хрестили дитину.
Хата гойдалася від гримотіння страшних вибухів. Сама твердиня Бога лежала перед
їх похололими душами, розторощена й обернена в руїни. Недавнє струнке чудо
архітектури Растреллі, вищирилася вона проваллями й хаосом брил, перемішаних із
кістьми, зяяла, й димилась, і сходила чадом. Прибіжище душ людських, символ
могутности й святости, «неспалимої купини», непорушної сили й вічного покою,
надія й підпора всіх стражденних і обтяжених — ця, як і інші, й інші, сходячи
чадом, оберталась у прах.
В апокаліптичному гуркоті чорної цієї доби відчаю, що для багатьох була
напророченим біблійним кінцем світу, зруйновані й спустошені самі, як і все
навколо, вони п'ялися над безоднею, й заливали .....
 

Відгуки 2

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Варто уваги,
    Що не сподобалось - якась розмитість в часі та просторі
  • 0 0
    Що відчуває людина, яка бодай на мить заглянула у вічі смерті? Напевне тваринний жах. А що відчуває людина, життя якої тривалий час проходить в умовах, коли смерть стає очікуваним благом?!
    Багряний не просто глибоко національний письменник - читаючи його твори, починаєш цінувати кожну хвилину життя, тим більше вільного і мирного...
Наші Друзі: Новини Львова